Головна | БУРИНСЬКА МІСЬКА РАДА - Статут Буринської територіальної громади

Буринська міська територіальна громада розташована на території Конотопського району Сумської області. Громада багата природніми ресурсами – родючими ґрунтами, що дають стабільний розвиток та високу продуктивність сільськогосподарської галузі. На території знаходяться вільні земельні ділянки для ведення бізнесу, інвестування та наявна сировинна база для подальшої переробки сільськогосподарської продукції.

Загальна площа сільськогосподарських угідь складає майже 70 000 га.

До складу громади входить 50 населених пунктів з адміністративним центром у місті Буринь, які об’єднуються у 12 старостинських округів.

Місто Буринь

Уперше Буринь згадується у Воскресенському літописі «Список руських міст далеких і близьких» у 1392 році як містечко Бирин. Географічне місцезнаходження міста Буринь дуже зручне для поселенців в різні історичні часи. Через місто пролягав шлях до Криму, куди їздили чумаки по сіль. У селі Чумакове вони зупинялись для перепочинку та ремонту возів, саней, збруї.

Через місто Буринь проходить залізниця, а залізнична станція належить до найстаріших підприємств міста (дата відкриття станції - 1868 рік).

Вигідне розташування, наявність автошляхів, залізниці з’єднує Буринщину із усіма областями України, численними міжнародними партнерами.

На території центра громади знаходиться ботанічна пам’ятка природи - «Віковий дуб в м. Буринь», у заплаві річки Чаша, що протікає через місто, - гідрологічна пам’ятка природи «Гайдукова криниця».

Біжівський старостинський округ

Село Біжівка розташоване на березі річки Біж, вище за течією на відстані 3 км розташовані села Молодівка та Пасьовини, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Голуби. На річці декілька загат. Поруч пролягає автомобільний шлях. Село виникло у другій половині XVII ст.

Воскресенський старостинський округ

Село Воскресеенка (в минулому - Гамаліївка) розташоване на березі річки Куриця, вище за течією в 2 км — зняте з обліку 2000 року с. Могильчине, примикає село Успенка, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Миколаївка.

За даними на 1862 рік у власницькому селі Гамаліївка Путивльського повіту Курської губернії проживало 1668 осіб (822 чоловіків та 846 жінок), налічувалось 170 дворових господарства, існувала православна церква.

Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі Миколаївської волості мешкало 1646 осіб, налічувалось 255 дворових господарств, існувала православна церква та 47 вітряних млинів.

Дяківський старостинський округ

Село Дяківка розташоване на березі річки без назви, яка за 2 км впадає у річку Вижлиця, вище за течією примикає село Шпокалка, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Новий Мир.

Через село пролягає залізниця, станція Карпилівка. Поруч пролягає автомобільний шлях.

Село відоме з першої половини XVIII ст. За даними на 1862 рік у власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 1052 особи (525 чоловіків та 527 жінки), налічувалось 95 дворових господарств, існувала православна церква. Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі Клепальської волості мешкало 957 осіб, налічувалось 171 дворове господарство, існували православна церква та 12 вітряних млинів.

Село Піски розташоване на лівому березі річки Сейм у місці, де впадає в неї річка Вижлиця, вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Нові Вирки, нижче за течією на відстані 5 км розташоване село Клепали, на протилежному березі - села Іванівка та Волинцеве. Вище за течією річки Віжлиця на відстані 2,5 км розташоване село Новий Мир.

22 листопада 2008 року на місці масового поховання 1185 жертв Голодомору в Україні (1932—1933) у селі Піски відкрито Меморіальний комплекс «Братська могила та місце вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років». Меморіал - це комплекс споруджень. Домінантою їх є контур селянського будинку, усередині якого три рівновеликих хрести, що символізують собою смерть людей трьох поколінь: старшого, середнього та дітей. На передньому плані «чашею» розташовані снопи Скорботи — мармурові плити з викарбуваними на них іменами людей. Загалом на плитах нанесено дані про 1167 жителів с. Піски, які померли під час Голодомору 1932—1933 років. Автором проєкту є художник-графік, Почесний громадянин Буринщини Микола Бондаренко із села Успенка Буринської територіальної громади.

Жуківський старостинський округ

Селом Жуківка протікає річка Жучиха, яка впадає у річку Терн. Вище за течією примикає село Нотаріусівка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Кубракове, на протилежному березі - села Верхня Сагарівка та Єрчиха (останнє ліквідовано у 2006 році). Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. В селі 3 ставки: Заводський, Фермерський, Шкільний.

Село відоме з першої половини 18 ст. Раніше воно мало назву Троїцьке.

Миколаївський старостинський округ

Село Миколаївка розташована на березі річки Куриця, вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Воскресенка, нижче за течією на відстані 1 км розташовані села Черепівка та Карпенкове.

По селу тече струмок, що пересихає із загатою. Населений пункт був заснований останнім смілянським сотником Яковом Тараном як хутір Таранівка на річці Куриці, де були його угіддя. На землях проживало декілька підсусідків. Обходився Яків Таран з людьми просто, характеру був веселого, любив жарти.

Раніше село називалось Таранівка. Назва Миколаївка стала вживатись приблизно з 1825 року, коли княгиня Анастасія Василівна Кавкасідзе, яка володіла землями Миколаївки, влаштувала в церкві села новий боковий вівтар в ім'я Святителя Миколая.

За даними на 1862 рік у власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 1318 осіб (655 чоловіків та 663 жінки), налічувалось 169 дворових господарств, існувала православна церква.

Миколаївська сільська лікарня, влаштована за сприяння місцевого поміщика князя Миколи Семеновича Кавкасідзе, була відкрита 13 січня 1871 року.

Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі, центрі Миколаївської волості, мешкало 1304 особи, налічувалось 200 дворових господарств, існували православна церква-школа, лікарня, 2 лавки, постоялий двір, 12 вітряних млинів.

Відомий археолог Ю. Моргунов твердо дотримується версії, що давньоруське місто Заритий (Зартий) – це городище в урочищі Валки на околиці села Миколаївки. Місто Заритий було порубіжним містом-фортецею, що стримувало напад кочових степових племен половців, печенігів.

Михайлівський старостинський округ

Селом Михайлівка протікає річка Михайлівка, ліва притока Чаші. Нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване місто Буринь. На відстані до 1,5 км розташовані села Бондарі, Вікторинівка, Темне і Нова Олександрівка. Річка в цьому місці пересихає, на ній та її притоках зроблено кілька загат.

Село назване на честь його колишнього власника путивльського поміщика Михайла Гамалії і раніше також звалося Безсалівкою.

За легендою, річка Чаша в селі має таку назву неспроста. Говорять, що колись давно вона була глибоководною, а місце, де річка бере початок, нагадує форму чаші, адже там і досі є острівець, який омивається з усіх сторін водою і нагадує форму чаші. Михайлівці це місце називають «курник», бо там завжди можна побачити багато птахів як свійських, так і диких. За розповідями михайлівців, Безсалівкою називали частину села (теперішня вулиця Шевченка), тому що одного разу група чоловіків обібрала жителів села, викравши запаси м'яса і сала. До речі, і досі цю назву вживають, називаючи цю частину села.

За даними на 1862 рік у власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 799 осіб (400 чоловіків та 399 жінок), налічувалось 70 дворових господарств.

Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі Клепальської волості мешкало 973 особи, налічувалось 142 дворових господарства, існували 18 вітряних млинів.

У 1869 р. парафія та причет Старо-П'ятницької церкви м. Путивль були долучені до Покровського храму, а сама її будівля з дозволу Курської духовної консисторії була розібрана у 1899 р., і матеріал з неї був перевезений до тоді деревні Михайлівки для спорудження церкви.

У 1971 році до Михайлівки приєднане село Чаша, що стоїть на берегах однойменної річки у її початку.

Олександрівський старостинський округ

Село Олександрівка розташоване за 5 км від міста Буринь. До села примикає велике поле вкрите іригаційними каналами. По селу тече струмок, що пересихає із загатою. За 2 км пролягає залізниця, найближча станція -Степанівка.

За даними на 1862 рік у селі Олександрівка (Вегерівка) Путивльського повіту Курської губернії мешкало 867 осіб (439 чоловіків та 428 жінок), налічувалось 116 дворових господарств, існувала православна церква.

Згідно з даними «Трудов Курского губернского статистического комитета» селом Олександрівкою Путивльського повіту Курської губернії Гвинтівської волості володіли поміщики: капітан Григорій Григорович Костянтинов (мав 124 душі за 9-ю ревізією), майор Микола Григорович Костянтинов (мав 47 душ), підпоручик Василь Іванович Марков (26 душ) та дійсний статський радник Платон Вікторович Степанов (216 душ). На той час до Гвинтівської волості входили також село Духанівка, деревня Нечаївка та хутір Анютин. Петухівка була заснована під час столипінських реформ на початку ХХ ст.

Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі Гвинтівської волості мешкало 1082 особи, налічувалось 164 дворових господарства, існували православна церква та школа.

Сумська обласна рада рішенням від 22 грудня 2006 року внесла в адміністративно-територіальний устрій окремих районів такі зміни: у тоді Буринському районі виключила з облікових даних село Петухівка Олександрівської сільради. Тепер ця місцевість зветься урочищем Петухівським.

Село Гвинтове розташоване на березі річки Єзуч, вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Анютине, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Нечаївка. На відстані 1 км розташоване село Коновалове.

Біля села багато іригаційних каналів.

Назва села походить від назви річки Гвинтівки, притоки річки Єзуч. На околиці села знайдено поселення бронзового періоду, ранішньої залізної доби та розвинутого середньовіччя.

За даними на 1862 рік у селі Гвинтова Путивльського повіту Курської губернії мешкало 1671 особа (791 чоловіків та 802 жінки), налічувалось 180 дворових господарств, існувала православна церква.

Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі, центрі Гвинтівської волості, мешкало 1716 осіб, налічувалось 272 дворових господарства, існували православна церква та школа.

Степанівський старостинський округ

Село Степанівка розатшоване на одному із витоків річки Чаша, нижче за течією на відстані 4 км розташоване місто Буринь. На відстані 1,5 км розташоване село Чалищівка. Поруч пролягає автомобільний шлях, залізниця, за 3 км - станція Степанівка. До початку 19 століття Степанівка була частиною Попової Слободи, яка була у власності графа Апраксина.

За даними на 1862 рік у казенному та власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 684 особи (338 чоловіків та 346 жінок), налічувалось 69 дворових господарств.

Станом на 1880 рік у колишньому державному та власницькому селі Буринської волості мешкало 882 особи, налічувалось 130 дворових господарств, існували 13 вітряних млинів.

Слобідський старостинський округ

Село Слобода знаходиться на березі одного з витоків річки Єзуч, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Грузьке. На річці та її численних притоках зроблені загати.

Поруч проходять автомобільна дорога і залізниця, станція Путійська. За 1,5 км знаходилося зняте 1988 року з обліку с. Радянське.

До початку XIX століття значна частина земель села належала німцю (за іншими даними австрійцю) Бошу, який товаришував із власником сіл Бережне та Анютино. У свій час Бош переписує свій маєток дочці того пана Зінаїді (за переказами, коханці Боша) — звідти й «народна» назва будинку — будинок Зіньки Бошихи. Сама садиба була збудована не пізніше 1903 року, ще до перенесення цукрового заводу з-під села Козацького І. С. Курдюмовим. Керував будівництвом будинку управитель Насєдкін, котрий викликав з Італії спеціалістів, які цей будинок і збудували. Навкруги будинку був насаджений сад, перед будинком викопаний ставок, в якому плавали лебеді.

Будинок, в якому проживали Курдюмови Василь Павлович та його дружина Катерина Олександрівна з доньками Надією та Людмилою, -колишній двоповерховий гуртожиток з великими світлими вікнами у двір.

Слобода виникла у другій половині XVII століття. Село Попова Слобода наприкінці 1850-х років розміщувалось на землях путивльських попів.

Слобода - центр однойменної волості, до якої входили село Головинка (наприкінці 60-х років минулого століття статус села припинено), селище Леонтіївка, Сорочинське та Радянське (Первомайське). Радянське існувало до 1980 року. На початку 19 століття, частина Попової Слободи, яка була у власності графа Апраксина, стала самостійним селом Степанівка.

Назви вулиць та селищ походять від прізвищ як жителів, так і поміщиків, яким вони належали. Головинка належала графу Головіну, син якого був похований поряд церкви, декілька десятиліть обеліск з його могили знаходився на подвір'ї жителів села, а потім був вивезений на звалище відходів заводу. Зараз він знаходиться на цвинтарі по вул. Козлова. Леонтіївка належала поміщику Леонтію, Лександровка — пану Олександру, Левківщина — пану Левку. Садиби їх знаходились по берегах річки Солов'янка, де по цей час дно річки викладено цеглою.

Селом протікає притока Сейму — Єзуч, в яку впадає цілий каскад ставків (розміщених біля парку в Леонтіївці, ставки в Головинці, на Кіровщині, Андріяновці, Курячих) та річка Солов'янка.

Цукровий завод з-під села Козацького до Слободи переніс І. С. Курдюмов, новий власник маєтку Бошів. Проте сам він у селі не жив, а мешкав у Петербурзі. До будівництва цукрового заводу поряд працював крохмальний завод.

На початку XIX ст. в селі була Дмитріївська дерев'яна церква (раніше — Троїцька). На початку XX ст. граф Муравйов збудував у селі цегляну церкву до 300-ліття дому Романових (роки правління Романових 1613—1917) Головний великий дзвін був подарований царицею. У 1929 році церкви були знищені місцевими комуністами.

Перші школи в Слободі — церковно-приходські. Вони функціонували ще при Дмитріївській церкві. 100-літній ювілей в 2010 році відсвяткувала Першотравнева середня школа, яка мала назву Катановича від назви заводу. У 1971 році була збудована нова двоповерхова школа.

До цукрового заводу в селі працював крохмальний завод.

Успенський старостинськй округ

Село Успенка (до 1918 року – Велике Неплюєве) розташоване на березі річки Куриця, неподалік від її витоків, нижче за течією село Воскресенка. Через село пролягає автомобільний шлях. Виникло в середині XVII століття.

За даними на 1862 рік у власницькому селі Велике Неплюєве (Успенське) Путивльського повіту Курської губернії мешкало 3406 осіб (1685 чоловіків та 1721 жінка), налічувалось 390 дворових господарств, існувала православна церква.

Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі, центрі Великонеплюївської волості, мешкало 3686 осіб, налічувалось 675 дворових господарств, існували православна церква, богодільня, 5 лавок, постоялий двір, 34 вітряних млина, цегельний завод.

Успенська богадільня (шпиталь) - сільський шпиталь на 8 осіб у с. Велике Неплюєве перебував у відомстві МВС. Був відкритий 1863 року для старих, нездатних до праці місцевих жителів різної статі, де їм надавалося для життя тепле приміщення. Шпиталь розміщувався у приватному будинку. Нужденні з проханнями про поселення там мали звертатися до сільського старости. Богадільня ця утримувалася на кошти волості. У ній доглядалося 8 осіб чоловічої та жіночої статі.

Село Вознесенка (до 1918 - Мала Неплюївка) розташоване на лівому березі річки Терн, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Могильчине (ліквідоване у 2000 році), нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Верхня Сагарівка, на протилежному березі — село Болотівка.

Село відоме з другої половини XVII ст.

Черепівський старостинський округ

Село Черепівка розташоване на річці Куриця у місці впадіння її до річки Терн. За 1 км вище за течією розташовані села Миколаївка та Карпенкове, вище за течією річки Терн за 2 км було розташоване село Єрчиха, за 1,5 км нижче за течією — село Ківшик, іншим берегом — села Кубракове та Нижня Сагарівка, неподалік — зникле в 1980-х роках с. Зайцеве. Селом протікає пересихаючий струмок із греблею.

Черепівка виникла у 70-х—90-х роках XVII століття, коли пращури жителів сучасного села переселялись із заходу, осідаючи головним чином по течії річки Сейм.

За даними на 1862 рік у власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 1941 особа (929 чоловіків та 1012 жінок), налічувалось 333 дворових господарств, існували православна церква, селітряний та цегельний заводи.

Станом на 1880 рік у колишньому державному та власницькому селі, центрі Черепівської волості, мешкало 1934 особи, налічувалось 292 дворових господарства, існували православна церква, 37 вітряних млинів, паровий млин.

Червонослобідський старостинський округ

Село Червона Слобода розташоване на березі річки Чаша у місці впадіння у річку Сейм, вище за течією за 1 км розташоване місто Буринь. Вище за течією річки Сейм примикає село Чумакове, нижче за течією річки Сейм за 1 км розташоване село Дич. Річка Сейм у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. Поруч пролягає автомобільний шлях.

Назва с. Красна Слобода означає красива Слобода (від слова красний — красивий). Назву Червона Слобода отримало в період радянської доби.

За даними на 1862 рік у власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 1276 осіб (636 чоловіків та 640 жінок), налічувалось 112 дворових господарств, існувала православна церква.

Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі, центрі Краснослобідської волості, мешкало 1064 особи, налічувалось 160 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 лавки.

За 5 верст - постоялий двір. За версту -залізнична станція Красна (нині станція Путивль Південно-західної залізниці).

Чаське городище - археологічний комплекс, що складається з городища та поселення розташований на правому березі р. Сейм, на лівому березі його стариці біля дороги з Червоної Слободи в с. Дич, за 0,5 км на північ від останнього, північно-східна частина якого називається Лухтівка. Комплекс відкрито О.Сухобоковим у 1982 р. Городище займає підвищену частину берегового плато, яке зі сходу круто обривається до стариці Сейму, а з заходу обмежене неглибокою балкою. км від городища. Більша частина засіяна, тому встановити розміри селища не вдалося. Найближча до городища ділянка з півночі пошкоджена.

Село Ігорівка (раніше – Вигорівка) розташоване на лівому березі річки Сейм, вище за течією примикає село Клепали, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Чумакове. На відстані 5 км розташоване місто Буринь.

На території села віднайдено давньоруське поселення ХІІ-ХІІІ ст., яке згадується у літопису за 1146 р. Під час походу князя Ігоря Святославовича на половців весною 1185 року його шлях пролягав Буринщиною через село Ігорівку. Тоді воно називалось іменем Святого Михаїла і було володінням князів Ольговичів.

Не випадково про «Ігореве селге» (сільце) і його багатство згадується в Іпатієвському літописі, куди дані про Ігорівку потрапили з Чернігівсько-Сіверських літописних джерел. Імовірно, що саме тут часто бував князь Ігор Святославович, де мав свої дім, «дагу», різні скарби.

ПРЕАМБУЛА

Буринська міська рада (далі – рада) як повноважний представник Буринської міської територіальної громади (далі – територіальна громада),

констатуючи, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави;

зважаючи, що добре демократичне врядування базується на основі реалізації повноважень органів місцевого самоврядування у тісній співпраці з громадськістю та усіма зацікавленими сторонами з метою підвищення якості життя громадян та розвитку громади, коли людина – у центрі всіх демократичних інститутів та процесів;

зважаючи на багатовікові традиції місцевого самоврядування;

усвідомлюючи свою відповідальність за збереження надбань культурної спадщини, а також бажаючи сталий соціально-економічний, культурний, освітній та науковий розвиток, беручи до уваги міжнародно-правові стандарти місцевого самоврядування,

керуючись Конституцією України, Європейською хартією місцевого самоврядування, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законодавчими актами України, затверджує Статут Буринської міської територіальної громади.

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Мета та предмет регулювання Статуту

1. Статут Буринської міської територіальної громади (далі – Статут) є основним місцевим нормативно-правовим актом територіальної громади в системі нормативно-правових актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування на території Буринської міської територіальної громади. Рішення та інші акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування та акти органів самоорганізації населення на території громади не мають суперечити Статуту.

Норми Статуту є нормами прямої дії.

2. В систему місцевих нормативно-правових актів входять:

Статут територіальної громади;

рішення місцевого референдуму;

рішення ради;

розпорядження міського голови в межах своїх повноважень;

рішення виконавчого комітету ради;

акти посадових осіб місцевого самоврядування.

3. Статут є обов’язковим для виконання всіма органами місцевого самоврядування, органами державної влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, що діють на території громади, їх посадовими та службовими особами, а також громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які постійно або тимчасово на законних підставах перебувають на території громади.

4. Статут приймається з метою закріплення форм та механізмів участі жителів територіальної громади в здійсненні місцевого самоврядування, а також упорядкування найбільш важливих питань місцевого самоврядування.

Стаття 2. Загальна характеристика громади та адміністративного центру

1. Буринська територіальна громада є об'єднанням жителів міста Буринь, 45 сіл та 4 селищ, що мають єдиний адміністративний центр – місто Буринь.

2. У сучасному вигляді територіальна громада утворена відповідно до рішення Буринської міської ради сьомого скликання від 06.07.2017 «Про добровільне об’єднання територіальних громад», рішення Буринської міської ради восьмого скликання від 22.01.2021 «Про припинення шляхом реорганізації (приєднання) сільських рад».

3. До складу Буринської міської територіальної громади входить 12 старостинських округів:

1) Слобідський старостинський округ із центром в селі Слобода, до складу якого входять село Слобода, селища Леонтіївка, Сорочинське;

2) Степанівський старостинський округ із центром у селі Степанівка, до складу якого входять села Степанівка, Чалищівка;

3) Олександрівський старостинський округ із центром у селі Олександрівка, до складу якого входять села Олександрівка, Гвинтове, Коновалове, Нечаївка, Шевченкове;

4) Дяківський старостинський округ із центром у селі Дяківка, до складу якого входять села Дяківка, Гатка, Сапушене, Шпокалка, Піски, Новий мир, селища Копилове, Кошарське;

5) Миколаївський старостинський округ із центром у селі Миколаївка, до складу якого входять села Миколаївка, Бошівка;

6) Михайлівський старостинський округ із центром у селі Михайлівка, Бондарі, Нова Олександрівка, Темне;

7) Успенський старостинський округ із центром у селі Успенка, до складу якого входять села Успенка, Верхня Сагарівка, Вознесенка, Сорока, Коренівка;

8) Червонослобідський старостинський округ із центром у селі Червона Слобода, до складу якого входять села Червона Слобода, Дич, Чумакове, Клепали, Ігорівка;

9) Черепівський старостинський округ із центром в селі Черепівка до складу якого входить село Карпенкове;

10) Жуківський старостинський округ із центром в селі Жуківка, до складу якого входять села Жуківка, Нотаріусівка, Тимофіївка, Кубракове, Суховерхівка, Дмитрівка, Нижня Сагарівка, Атаманське;

11) Воскресенський старостинський округ із центром в селі Воскресенка до складу якого входить село Вікторинівка;

12) Біжівський старостинський округ із центром у селі Біжівка, до складу якого входять села Біжівка, Болотівка, Голуби.

4. Територіальна громада має єдиний представницький орган – Буринську міську раду.

5. Рада та її виконавчі органи є учасниками цивільних, господарських відносин, діють від імені територіальної громади та можуть набувати статусу юридичних осіб.

6. Географічні координати Бурині: 51.192492,33.849073. Місто знаходиться на Північному Сході України та в центрі Сумської області. Відстань до столиці України міста Києва становить 300 км.

Стаття 3. Символіка територіальної громади

1. Офіційною символікою громади є прапор, герб та інше, що відображають історичні, культурні, духовні особливості та традиції територіальної громади. Положення, опис та порядок використання яких затверджується рішенням ради.

2. На будівлі ради, поряд з Державним Прапором України, піднімається прапор Буринської міської територіальної громади. На вході до будівлі ради розміщується зображення герба Буринської міської територіальної громади.

3. За обставин, коли здійснюється одночасне підняття прапорів України та громади, Прапор громади не може перевищувати за розмірами Державний прапор України і розміщується справа від нього (з боку глядача).

4. Прапор громади встановлюється у службовому кабінеті міського голови, а на час проведення сесій ради вноситься до сесійної зали.

5. Органи місцевого самоврядування, органи державної влади, об’єднання громадян, підприємства, установи та організації, посадові особи, а також фізичні особи зобов’язані з повагою ставитись до символіки Буринської міської територіальної громади.

6. Населені пункти територіальної громади можуть мати свою окрему символіку, яка встановлюється відповідно до їх історичних, географічних, культурних та інших місцевих особливостей і традицій, та не суперечить законодавству України.

Стаття 4. Місцеві святкові та пам’ятні дати

1. Перелік святкових та пам’ятних дат та порядок їх відзначення визначається радою та міським головою. Дні населених пунктів, що входять у Буринську міську територіальну громаду, відзначаються щорічно, відповідно до традицій та усталених дат святкування.

2. Органи місцевого самоврядування, органи державної влади, об’єднання громадян, підприємства, установи та організації, посадові особи, а також фізичні особи, зобов’язані з повагою ставитися до святкових та пам’ятних дат, визначених цим Статутом.

Стаття 5. Відзнаки та нагороди територіальної громади

Рада може присвоїти звання «Почесний громадянин Буринщини» громадянам України та інших держав, які своєю професійною та громадською діяльністю зробили вагомий внесок у розвиток територіальної громади, сприяли вирішенню складних проблем в інтересах усієї громади, виконували військовий обов’язок по захисту України, її територіальної цілісності та конституційного ладу, за інші заслуги перед громадою та Україною (у тому числі посмертно) відповідно до Положення про присвоєння звання «Почесний громадянин Буринщини».
Рада може засновувати інші почесні нагороди та відзнаки, положення про які затверджуються її рішенням.
Розгляд питання про присвоєння почесного звання громади чи про відзначення Подякою та Почесною грамотою ініціюється міським головою, депутатами, виконавчим комітетом ради, її постійними комісіями, старостою або жителями громади та відповідно до положень, затверджених радою.

Розділ ІІ. ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ, ГАРАНТІЇ ПРАВ ЖИТЕЛІВ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ У ВИРІШЕННІ ПИТАНЬ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ

Стаття 6. Житель територіальної громади

1. Житель – громадянин України, який задекларував або зареєстрував місце проживання на території територіальної громади або фактичне місце проживання/перебування якого підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, крім військовослужбовця строкової служби, фізичної особи, яка за вироком суду перебуває у місці позбавлення волі.

Стаття 7. Права жителів територіальної громади на участь у вирішенні питань місцевого значення

1. Права жителів територіальної громади на участь у вирішенні питань місцевого значення, гарантовані Конституцією та законами України, не можуть бути обмежені цим Статутом, іншими актами органів місцевого самоврядування, його посадовими особами.

2. Процедури та правила, передбачені цим Статутом, прийняті виключно з метою встановлення загальних, чітких, недискримінаційних і прозорих механізмів реалізації права участі жителів громади у вирішенні питань місцевого значення, забезпечення балансу приватних та публічних інтересів у громаді.

3. При вирішенні питань місцевого значення жителі територіальної громади мають право:

1) подавати індивідуальні та колективні звернення органам і посадовим особам місцевого самоврядування, отримувати на них відповіді у встановлені законодавством строки;

2) бути включеними у встановленому порядку до складу консультативно-дорадчих органів при раді;

3) одержувати повну та достовірну інформацію про діяльність ради, міського голови, виконавчих органів ради та їх посадових осіб у спосіб, передбачений законодавством та іншими нормативно-правовими актами;

4) одержувати копії актів ради, міського голови, виконавчих органів ради та їх посадових осіб у порядку, визначеному законодавством;

5) брати участь у здійсненні контролю за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ та організацій у порядку й у формах, встановлених законодавством України;

6) брати участь у створенні та діяльності органів самоорганізації населення;

7) брати участь у розподілі частини видатків місцевого бюджету через механізми бюджетування за участі громадськості (громадський бюджет);

8) бути присутніми на засіданнях ради, її постійних комісій, виконавчого комітету в порядку, встановленому цим Статутом, регламентами ради та її виконавчого комітету;

9) на виступ на пленарному засіданні ради, засіданні постійної комісії у порядку, встановленому радою, на засіданні виконавчого комітету в порядку, встановленому виконавчим комітетом;

10) на особистий прийом депутатами ради, міським головою, іншими посадовими особами органу місцевого самоврядування;

11) на ознайомлення з проєктами актів органів місцевого самоврядування;

12) брати участь у роботі контрольно-наглядових органів юридичних осіб, засновниками яких є рада;

13) на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

14) брати участь у реалізації форм участі територіальної громади в місцевому самоврядуванні, визначених цим Статутом, а також іншими рішеннями ради;

15) на отримання якісних публічних послуг, у тому числі, адміністративних та соціальних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування та комунальними підприємствами, установами, організаціями, бюджетними установами на території громади;

16) користуватися в установленому законодавством порядку об‘єктами комунальної власності;

17) користуватися іншими правами, передбаченими Конституцією та актами законодавства України.

4. Права жителів територіальної громади в частині, що не суперечить Конституції та законам України, цьому Статуту, поширюються також на іноземців, осіб без громадянства та інших осіб, які на законних підставах проживають (перебувають) у межах територіальної громади, у тому числі на внутрішньо переміщених осіб.

5. Жителі територіальної громади мають право бути обраними депутатами ради, міським головою, затвердженими членами виконавчого комітету чи призначеними посадовими особами ради, бути членами комісій, робочих груп, дорадчих органів органу місцевого самоврядування з будь-яких питань розвитку громади.

6. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод громадян із зазначенням строку дії цих обмежень відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 8. Обов’язки жителів територіальної громади

1. Жителі територіальної громади зобов’язані:

1) проявляти повагу до гідності кожної людини, вірувань, традицій, історії, національної та/або етнічної самобутності осіб та/або груп осіб, сприяти забезпеченню рівності інших прав і свобод осіб та/або груп осіб, які проживають чи на інших законних підставах перебувають у межах Буринської міської територіальної громади;

2) утримуватися від будь-яких форм дискримінації, у тому числі гендерної;

3) шанобливо ставитись до традицій, звичаїв територіальної громади, її самобутності, історії та культури;

4) сприяти сталому розвитку територіальної громади та її населених пунктів;

5) шанобливо та ощадливо відноситися до майна, коштів, землі, зелених насаджень, довкілля, природних ресурсів територіальної громади, а також об’єктів спільної власності інших територіальних громад;

6) поважати символіку територіальної громади і використовувати її тільки відповідно до призначення;

7) реалізовувати свої права, свободи та законні інтереси з повагою до прав жителів територіальної громади та інших осіб, які на законних підставах проживають (перебувають) у межах територіальної громади, до інтересів держави та територіальної громади.

2. Обов’язки жителів територіальної громади в частині, що не суперечить Конституції та законам України, цьому Статуту, поширюються також на іноземців, осіб без громадянства та інших осіб, які проживають (перебувають) у межах територіальної громади у тому числі внутрішньо переміщених.

3. Усі, хто проживає або перебуває на території громади, зобов’язані поважати права і свободи жителів територіальної громади. Особи, винні у порушенні відповідних прав і свобод, притягуються до відповідальності відповідно до чинного законодавства України.

4. Права і обов`язки жителів Буринської міської територіальної громади взаємопов’язані. Наявність прав породжує необхідність виконання жителями Буринської міської територіальної громади обов`язків щодо Буринської міської територіальної громади в цілому, старостинських округів чи інших жителів Буринської міської територіальної громади.

Стаття 9. Гарантії прав жителів територіальної громади

1. Рада, її депутати, виконавчі органи та посадові особи забезпечують реалізацію прав та законних інтересів жителів територіальної громади у межах, визначених Конституцією України, міжнародними нормативно-правовими актами, які ратифіковані Верховною Радою України, та законами України.

2. Жителям територіальної громади гарантується право на участь у вирішенні всіх питань місцевого значення, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, у порядку і формах, визначених Конституцією та актами законодавства України, цим Статутом та іншими рішеннями ради.

3. Захист та реалізація прав і свобод людини та громадянина, які закріплені в Конституції та законах України, визначають зміст і спрямованість діяльності органів місцевого самоврядування територіальної громади.

4. Міська рада та її посадові особи у своїй діяльності зобов’язані надавати пріоритетне значення служінню інтересам територіальної громади та забезпеченню усім її жителям реальної можливості реалізувати їх права.

5. Рішення та дії органів і посадових осіб місцевого самоврядування не можуть обмежувати встановлених Конституцією та законами України прав і свобод людини та громадянина.

6. Рада має законне право захисту, лобіювання, відстоювання інтересів громади та її жителів, що не суперечать Конституції та законам України.

7. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Стаття 10. Захист інтересів жителів громади за межами громади

1. Буринська міська територіальна громада залишає за собою право відстоювання інтересів жителів територіальної громади, які знаходяться за межами громади, в законний спосіб, маючи на те законні юридичні підстави, умови та засоби.

Стаття 11. Гарантії жителів громади та інших громадян України, які відносяться до соціально-вразливих категорій населення

1. Жителі громади мають право на гарантований Конституцією України соціальний захист у випадках, передбачених законом.

2. Соціальний захист жителів громади вважається пріоритетом діяльності ради і здійснюється відповідно до законодавства України.

Соціальний захист будується на принципах гуманізму, адресності, соціальної справедливості.

Для окремих пільгових категорій жителів громади, осіб та сімей у складних життєвих обставинах можуть встановлюватися додаткові заходи соціального захисту (пільги та соціальні гарантії) за рахунок місцевого бюджету, залучення благодійних та інших коштів.

3. Перелік додаткових пільг і соціальних гарантій, порядок їх надання, категорії громадян, яким вони надаються, визначаються відповідними місцевими цільовими програмами, що затверджуються радою.

4. Жителі громади, які перебувають у складних життєвих обставинах, мають право на отримання базових та допоміжних соціальних послуг, відповідно до їх потреб та державних стандартів.

Соціальний захист та надання соціальних послуг населенню громади забезпечується бюджетним фінансуванням, необхідною соціальною інфраструктурою, підготовкою спеціалістів, широким використанням передового досвіду соціальної роботи.

5. Порядок реалізації прав жителів громади та інших громадян України, які проживають на території громади та відносяться до соціально-вразливих категорій населення (військовослужбовці, внутрішньо переміщені особи, особи з інвалідністю, особи, які перебувають у складних життєвих обставинах та інші) на безоплатний доступ до отримання соціальних, освітніх, медичних, інших послуг, визначається законодавством України та рішеннями ради.

6. Рада гарантує захист прав, свобод і законних інтересів дітей, жителів територіальної громади, створення атмосфери недопущення дискримінації, приниження їх гідності.

7. Рада проводить соціально-профілактичну роботу, спрямовану на запобігання потраплянню в складні життєві обставини сімей з дітьми, які входять до групи ризику.

Розділ ІІІ. УЧАСТЬ ЖИТЕЛІВ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ У ЗДІЙСНЕННІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 12. Форми безпосередньої участі жителів територіальної громади у місцевому самоврядуванні

1. Формами безпосередньої участі жителів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення є:

1) місцеві вибори;

2) місцевий референдум;

3) загальні збори жителів;

4) місцеві ініціативи;

5) громадські слухання;

6) звернення громадян до органів і посадових осіб місцевого самоврядування, у тому числі у форматі електронної петиції;

7) консультативне опитування;

8) публічні консультації;

9) консультативно-дорадчі органи при органах та/або посадових особах місцевого самоврядування;

10) участь у роботі наглядових рад, або інших контрольно-наглядових органів юридичних осіб, засновниками яких є рада;

11) участь жителів у плануванні та розподілі коштів місцевого бюджету та громадський бюджет;

12) участь у створенні та діяльності органів самоорганізації населення;

13) інші форми участі.

2. Можливість використання особою певної форми участі у вирішенні питань місцевого значення визначається Конституцією та законами України.

3. З метою забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, у тому числі права на участь у процесі прийняття рішень місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, внутрішньо переміщені особи, що взяті на облік на території громади, можуть без обмежень, з правом голосу, брати участь в усіх формах участі громадян у місцевому самоврядуванні в порядку їх використання, передбачених цим Статутом.

Для створення належних умов інтеграції внутрішньо переміщених осіб за новим місцем проживання на території громади, створення можливостей для участі у громадському житті громади, налагодження дієвого діалогу внутрішньо переміщених осіб з Буринською міською територіальною громадою та її виконавчими органами рада може утворювати координаційну раду з питань внутрішньо переміщених осіб.

Участь територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення може здійснюватися з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Загальні збори, громадські слухання, публічні консультації та інші форми безпосередньої участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення забороняється використовувати для політичних виступів та агітації, у тому числі передвиборчої.

Стаття 13. Місцеві вибори та місцевий референдум

1. Основні засади, організація і порядок проведення місцевого референдуму та місцевих виборів визначаються законами України.

Стаття 14. Загальні збори (конференції) жителів

1. Загальні збори (конференції) є однією із форм безпосередньої участі жителів у вирішенні питань місцевого значення.

2. Загальні збори жителів можуть проводитися на території всієї територіальної громади або в окремих її частинах (у межах міста, одного чи кількох районів у місті, села, селища, мікрорайону, кварталу, вулиці, майдану, площі, бульвару, проспекту, шосе, шляху, провулка, узвозу, проїзду, будинку).

3. Загальні збори жителів є повноважними за умови участі в них більше половини жителів з правом голосу, які проживають на території проведення загальних зборів, а в разі скликання конференції жителів – більше двох третин кількості делегатів, визначеної за квотою.

4. У випадках, коли скликання загальних зборів пов’язане з певними обґрунтованими організаційними складнощами, можуть скликатися конференції. Обрання делегатів конференції жителів здійснюється на відповідних загальних зборах жителів, що передують конференції та проводяться в межах дрібніших частин території територіальної громади (у межах міста, села, селища, мікрорайону, кварталу, вулиці, майдану, площі, бульвару, проспекту, шосе, шляху, провулка, узвозу, проїзду, будинку).

5. Для проведення конференцій обов’язково мають бути враховані квоти представництва:

будинок – 1 (один) представник від квартири;

квартал, вулиця – 1 (один) представник від кожних 5 (п‘яти) приватних будинків та 2 (два) представники від кожного під‘їзду багатоповерхового будинку;

житловий комплекс, мікрорайони – 1 (один) представник від кожних 10 (десяти) приватних будинків та 1 (один) представник від кожного багатоповерхового будинку.

Дозволяється участь в конференціях жителів за власним бажанням, якщо вони проживають на відповідній території.

Квота представництва є мінімально обов’язковою для проведення конференції представників територіальної громади. Квота представництва може бути збільшена ініціаторами скликання конференції.

Право голосу на загальних зборах (конференції) жителів мають жителі території, на якій вони проводяться, яким виповнилося 18 років.

Інші особи, можуть брати участь у загальних зборах (конференціях) з правом дорадчого голосу. Особа, яка бере участь у загальних зборах (конференціях) з правом дорадчого голосу, може висловлювати свою позицію з питань місцевого значення без участі в голосуванні.

7. На загальні збори мають бути запрошені міський голова, депутати ради, староста, інші посадові особи ради, представники підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадських об’єднань, органів самоорганізації населення, організацій співвласників багатоквартирних будинків та інші особи.

Стаття 15. Ініціатори загальних зборів (конференцій)

1. Ініціаторами загальних зборів (конференцій) є:

1) міська рада;

2) міський голова;

3) постійна депутатська комісія;

4) виконавчий орган міської ради;

5) староста - у межах відповідного старостинського округу;

6) орган самоорганізації населення (далі – ОСН) – у межах території своєї діяльності;

7) для загальних зборів усієї Буринської міської територіальної громади - не менше як 100 жителів, які досягли вісімнадцятирічного віку.

8) для загальних зборів у межах селища; села; кварталу чи вулиці (-ць); будинку (декількох будинків) чи інших частин громади (мікрорайону) - не менше як 10 відсотків жителів, які досягли вісімнадцятирічного віку.

2. Міський голова видає розпорядження про скликання загальних зборів (конференцій).

Органи самоорганізації населення скликають загальні збори (конференції) відповідно до їх статутних документів.

Жителі надсилають на ім’я міського голови повідомлення про ініціювання загальних зборів (конференції).

Загальні збори призначаються, як правило, на неробочий день або неробочий час у достатньому за кількістю місць приміщенні (або відповідному майданчику), розташованому на території частини територіальної громади, наближеної до жителів громади, якої вони стосуються.

Органи місцевого самоврядування надають організаційну і технічну допомогу у проведенні загальних зборів (конференції) жителів

3. Рішення загальних зборів (конференції) жителів приймаються більшістю голосів жителів з правом голосу, які беруть участь у відповідних зборах (конференції), оформлюються протоколом та підлягають врахуванню органами місцевого самоврядування у їхній діяльності.

4. За результатами проведених загальних зборів (конференції) жителів складається протокол, що має містити відомості про:

1) дату і місце їх проведення, територію проведення загальних зборів (конференції) жителів;

2) кількість жителів з правом голосу території, на якій проводяться загальні збори, або кількість делегатів конференції, визначену за квотою;

3) кількість жителів території, на якій проводяться загальні збори (конференція), жителів з правом голосу (делегатів конференції), які брали участь у загальних зборах (конференції) жителів, із зазначенням власних імен та по батькові (за наявності), числа, місяця і року народження, місця задекларованого або зареєстрованого проживання (фактичного проживання/перебування, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи), серії (за наявності) та номера документа (документів), що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та місце проживання (перебування) особи, письмова згода на обробку персональних даних, контактного номеру телефону, що засвідчуються підписом таких учасників,

4) питання місцевого значення, щодо якого приймалося рішення, або кандидатури делегатів на конференцію жителів, хід їх обговорення;

5) кількість жителів (делегатів конференції), які підтримали рішення, із зазначенням прізвища, власного імені (усіх власних імен) та по батькові (за наявності), числа, місяця і року народження, місця задекларованого або зареєстрованого проживання (фактичного проживання/перебування, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи), серії (за наявності) та номера документа (документів), що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та місце проживання (перебування) особи, контактного номеру телефону, що засвідчуються підписом таких учасників;

6) результати голосування по кожному питанню або кожній кандидатурі.

Копії протоколів загальних зборів жителів, на яких обиралися делегати конференції, додаються до протоколу конференції.

5. Рішення загальних зборів (конференції) жителів враховуються органами місцевого самоврядування у їхній діяльності лише щодо території проведення загальних зборів (конференції) жителів.

6. Рішення загальних зборів (конференції) жителів розглядаються радою на наступній черговій сесії з обов’язковим запрошенням осіб, уповноважених загальними зборами (конференцією) жителів, з правом на виступ.

7. Результати розгляду та ухвалені рішення ради за результатами розгляду рішень загальних зборів впродовж п’яти робочих днів надсилається уповноваженому представнику ініціатора загальних зборів та оприлюднюється в порядку, передбаченому для оприлюднення рішень ради на офіційному вебсайті ради.

8. Про результати реалізації рішень загальних зборів рада систематично інформує на своєму вебсайті у розділі «Громадська участь» (підрозділ «Загальні збори»).

9. Інші питання, які стосуються ініціювання, організації та проведення загальних зборів жителів регламентуються законодавством та Положенням про загальні збори (конференції) жителів Буринської міської територіальної громади, яке затверджується радою.

Стаття 16. Місцеві ініціативи

Місцева ініціатива є однією із форм безпосередньої участі жителів у вирішенні питань місцевого значення.
Місцева ініціатива – офіційна письмова пропозиція з питань, які віднесені до відання місцевого самоврядування, внесена відповідно до визначного порядку для розгляду на засіданні ради та прийняття відповідного рішення.
У порядку місцевої ініціативи жителі можуть внести письмову пропозицію або проєкт рішення для розгляду на засіданні ради.
У разі якщо питання місцевої ініціативи належить до відання виконавчого комітету ради, воно може бути внесене на його розгляд.
Місцева ініціатива може бути внесена безпосередньо жителями, які формують ініціативну групу у складі не менше п’яти осіб з числа жителів територіальної громади, які, досягли 14 років.
Ініціативна група формулює місцеву ініціативу у вигляді письмової пропозиції або проєкту рішення щодо вирішення питання, яке належить до відання місцевого самоврядування, та проводить збір підписів жителів територіальної громади на підтримку ініціативи.
Місцева ініціатива не може бути внесена депутатами ради, посадовими особами органу місцевого самоврядування.

Для подання місцевої ініціативи до місцевої ради ініціативна група має зібрати не менше 70 жителів територіальної громади, які досягли 14 років. Ініціативна група збирає підписи жителів на підписних листах. Підписні листи мають містити такі дані: прізвище, ім’я та по батькові підписанта; дата та рік народження; адреса зареєстрованого або задекларованого місця проживання або фактичного місця проживання/перебування; назва документу, що підтверджує зазначену адресу; письмова згода на обробку персональних даних; контактний номер телефону; особистий підпис; дата проставлення підпису.

8. Міський голова організовує підготовку місцевої ініціативи до розгляду на засіданні ради відповідно до вимог регламенту, про що повідомляє уповноваженого представника ініціативної групи. До участі у засіданні ради, де розглядатиметься місцева ініціатива, обов’язково запрошуються члени ініціативної групи з питань місцевої ініціативи з правом на виступ.

9. За результатами розгляду питань, поданих у порядку місцевої ініціативи, рада приймає рішення. Відповідне рішення ради оприлюднюється на офіційному вебсайті ради протягом п’яти робочих днів з моменту його прийняття.

10. Про результати реалізації місцевої ініціативи рада систематично інформує на своєму вебсайті у розділі «Громадська участь» (підрозділ «Місцева іеіціатива»).

11. Рішення ради, дії або бездіяльність ради, не внесення на розгляд сесії ради та/або розгляд питання, внесеного у порядку місцевої ініціативи, можуть бути оскаржені до суду у встановленому законом порядку.

12. Порядок реалізації місцевої ініціативи визначається відповідним положенням, яке затверджує рада.

Стаття 17. Громадські слухання

Жителі мають право проводити громадські слухання – зустрічатися з депутатами ради та посадовими особами органів місцевого самоврядування, під час яких жителі можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.
Громадські слухання можуть проводитися на території всієї територіальної громади або в окремих її частинах (у межах міста, села, селища, мікрорайону, кварталу, вулиці, майдану, площі, бульвару, проспекту, шосе, шляху, провулка, узвозу, проїзду, будинку).
Предметом громадських слухань можуть бути будь-які питання, віднесені Конституцією України, міжнародними нормативно-правовими актами, які ратифіковані Верховною Радою України, законами України та іншими нормативно-правовими актами до відання місцевого самоврядування.
Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду міською радою.
Основними засадами громадських слухань у територіальній громаді є:

громадські слухання проводяться на засадах добровільності, відкритості, прозорості, свободи висловлювань, політичної неупередженості та обов’язкового розгляду поданих на них пропозицій;

ніхто не може бути примушений до участі або неучасті в громадських слуханнях;

громадські слухання мають відкритий характер - кожен житель територіальної громади може взяти участь у громадських слуханнях;

в процесі ініціювання, підготовки, проведення, а також після проведення громадських слухань, не може чинитися перешкод для діяльності представників засобів масової інформації щодо їх висвітлення;

громадські слухання не можуть використовуватись для політичної, у тому числі передвиборчої агітації.

6. На громадських слуханнях можуть розглядатися питання, які стосуються прав та законних інтересів жителів усієї територіальної громади та\або локальних питань, які стосуються окремих мікрорайонів міста, житлових комплексів, кварталів, окремих населених пунктів територіальної громади, старостинських округів тощо.

7. Проведення громадських слухань є обов’язковим щодо прийняття, внесення змін до статуту територіальної громади та ряду інших питань, визначених чинним законодавством України.

8. Ініціаторами проведення громадських слухань можуть бути:

1) міський голова;

2) рада;

3) виконавчий комітет ради;

4) постійна депутатська комісія;

5) староста - у межах відповідного старостинського округу;

6) орган самоорганізації населення – у межах території свої діяльності;

7) ініціативна група жителів територіальної громади у складі не менше 5 осіб, які досягли 14 років та відповідно до цього Положення, можуть брати участь у громадських слуханнях (далі – ініціативна група). Для ініціювання громадських слухань з ініціативи жителів територіальної громади ініціативною групою готується повідомлення та проводиться збір підписів на підтримку проведення громадських слухань у кількості не менше 100 підписів жителів територіальної громади.

У разі проведення громадських слухань у менших частинах громади (старостинському окрузі, населеному пункті, окрім адміністративного центру громади) необхідною кількістю є 75 жителів громади відповідної території. Ініціатива міського голови про проведення громадських слухань оформлюється відповідним розпорядженням.

Ініціатива щодо проведення громадських слухань радою, виконавчим комітетом чи постійною депутатською комісією ради відображається у відповідному рішенні про ініціювання проведення громадських слухань.

Староста ініціює проведення громадських слухань у межах території (частині території) відповідного старостинського округу шляхом надсилання повідомлення про ініціювання громадських слухань раді на ім’я міського голови.

Органи самоорганізації населення ухвалюють рішення про проведення громадських слухань відповідно до їх установчих документів та надсилають письмове повідомлення про ініціювання громадських слухань раді на ім’я міського голови. Повідомлення підписується уповноваженою особою згідно з установчими документами ініціатора слухань.

Ініціативна група надсилає письмове повідомлення про проведення громадських слухань раді на ім’я міського голови разом із підписами, зібраними на підтримку ініціативи.

9. Підготовку та проведення громадських слухань забезпечує організаційний комітет, склад якого визначається у розпорядженні міського голови, рішенні ради, колективному зверненні жителів громади, рішенні органу самоорганізації населення (в залежності від того хто є ініціатором скликання громадських слухань). До складу оргкомітету в обов’язковому порядку за посадою входять секретар ради або один із заступників міського голови.

10. Дата, місце проведення громадських слухань та їх порядок денний доводиться до відома жителів не пізніше ніж за 7 календарних днів до їх проведення через офіційний вебсайт ради. Також інформація про проведення громадських слухань може поширюватися в будь-яких інших засобах масової інформації, соціальних медіа, соціальних мережах, усіма доступними способами з метою ознайомлення з ними якомога більшої кількості жителів.

11 Право голосу на громадських слуханнях мають жителі, яким виповнилось 14 років та які задекларували або зареєстрували своє місце проживання на території територіальної громади де проводяться громадські слухання або фактичне місце проживання/перебування яких підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Інші особи можуть бути учасниками громадських слухань з правом дорадчого голосу.

12. На громадських слуханнях ведеться протокол, в якому зазначаються дата і місце проведення слухань, предмет громадських слухань, кількість їх учасників загалом і кількість тих, що мали право голосу, виклад перебігу слухань, пропозиції, що були висловлені в ході слухань, результати голосування, рішення громадських слухань. До протоколу додаються списки реєстрації учасників громадських слухань.

Участь у громадських слуханнях обов’язкова для їх ініціаторів, авторів проєктів документів (актів), які виносяться на громадські слухання, представників виконавчих органів ради, якіц наділені компетенціями з питань, які виносяться на громадські слухання, керівників комунальних підприємств, установ і організацій, яких стосуються ці громадські слухання, депутатів і посадових осіб, звітування яких є предметом громадських слухань. Їх відсутність на громадських слуханнях не може бути підставою для перенесення громадських слухань чи визнання їх такими, що не відбулися.

За результатами обговорення предмета громадських слухань простою більшістю голосів зареєстрованих учасників з правом голосу ухвалюється рішення громадських слухань, про що зазначається в протоколі.

13. Пропозиції щодо вирішення питань місцевого значення, внесені за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду з прийняттям відповідного рішення міської ради, виконавчого комітету, міського голови або особи, яка виконує його обов’язки, до компетенції яких належить порушене питання, протягом 30 календарних днів з дня проведення громадських слухань.

За результатами розгляду міська рада, виконавчий комітет, міський голова або особа, яка виконує його обов’язки, в межах своїх повноважень приймають одне з таких рішень:

урахувати пропозицію, викладену в рішенні громадських слухань, – у цьому разі зазначаються конкретні заходи для її реалізації та відповідальні за виконання посадові особи;
частково врахувати пропозицію, викладену в рішенні громадських слухань, – у цьому разі зазначаються підстави для прийняття такого рішення, заходи для реалізації врахованої пропозиції та відповідальні за виконання посадові особи;
відхилити пропозицію, викладену в рішенні громадських слухань, – у цьому разі зазначаються підстави для прийняття такого рішення.

14. Органи чи посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані запросити представників ініціатора громадських слухань до участі в розгляді пропозицій, внесених за результатами громадських слухань, з правом на виступ.

15. Розгляд міською радою пропозицій, внесених за результатами громадських слухань, здійснюється відповідно регламенту ради, що визначає порядок підготовки і розгляду питань порядку денного на сесії ради.

16. Рішення, прийняті за результатами розгляду пропозицій громадських слухань, підлягає оприлюдненню із зазначенням обґрунтування для врахування пропозиції чи вмотивованої відмови. Актуальна інформація про виконання пропозицій громадських слухань надсилається ініціаторам громадських слухань, та розміщується на офіційному вебсайті у розділі «Громадська участь» (підрозділ «Громадські слухання»).

17. Порядок ініціювання, організації, проведення громадських слухань і врахування їх результатів органами та посадовими особами місцевого самоврядування визначається Положенням про громадські слухання у Буринській міській територіальній громаді, що затверджується радою.

Стаття 18. Звернення громадян до органів і посадових осіб місцевого самоврядування, у тому числі у формі електронної петиції

Відповідно до статті 40 Конституції України та Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право надсилати індивідуальні та колективні звернення або особисто звертатися до ради, депутатів ради, секретаря ради, міського голови, його заступників, посадових осіб ради та її виконавчих органів відповідно до їхніх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються діяльності ради та її виконавчих органів, із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та із скаргою про їх порушення.
Особи, які не є громадянами України і на законних підставах знаходяться на території громади, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Особливою формою колективного звернення громадян є електронна петиція, адресована раді, що здійснюється через офіційний вебсайт ради або вебсайт громадського об’єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції, щодо будь-якого питання, яке належить до компетенції ради, її виконавчих органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

5. Електронна петиція розглядається з моменту збору на її підтримку не менш ніж 100 підписів громадян. Термін збору підписів не більше 30 днів з дня оприлюднення петиції. Порядок подання та розгляду електронних петицій до ради та її виконавчих органів визначається положенням, яке затверджує рада.

Стаття 19. Консультативні опитування

З метою виявлення волі жителів територіальної громади під час вирішення важливих питань місцевого значення можуть проводитися консультативні опитування.
На консультативне опитування можуть бути винесені питання, які мають важливе значення для територіальної громади, її соціально-економічного та культурного розвитку тощо.
Рішення про проведення консультативного опитування приймається радою або ж ініціюється жителями територіальної громади у порядку місцевої ініціативи. Одночасно приймається рішення про створення комісії з організації консультативного опитування та вивчення й узагальнення його результатів.
Консультативне опитування може проводитись у електронній та паперовій формі (анкетування, інтерв’ю, електронний формат тощо), для забезпечення рівного доступу усіх жителів територіальної громади для висловлення позиції щодо питання (питань), які виноситься на консультативне опитування. Консультативне опитування є поіменним. Консультативне опитування може мати як просту форму (певна кількість питань із закритим переліком варіантів відповідей, опитувальник з одним варіантом відповіді, з декількома варіантами відповіді), так і складну форму (опитувальник з можливістю редагуванням відповідей; з проведенням оцінки або ж рейтингування).
Опитування може проводитися в межах територіальної громади в цілому, в окремому населеному пункті, що є частиною територіальної громади, серед мешканців однієї або кількох вулиць - залежно від питання (питань), що виноситься на консультативне опитування.
Мінімальна кількість жителів територіальної громади, які мають прийняти участь у консультативному опитуванні для врахування результатів консультативного опитування, затверджуються рішенням ради щодо кожного питання, яке виноситься на консультативне опитування, окремо. Результати проведеного консультативного опитування оприлюднюються на офіційному сайті ради у мережі Інтернет не пізніш як через 10 робочих днів після оголошення про його завершення.
Результати консультативного опитування враховуються місцевою радою при прийнятті рішень.
Порядок підготовки, форми та процедура проведення консультативного опитування визначається відповідним положенням, яке затверджує рада.

Стаття 20. Публічні консультації

1. Жителі мають право брати участь у публічних консультаціях, організованих органами місцевого самоврядування, шляхом внесення пропозицій щодо вирішення питань місцевого значення.

2. Порядок проведення публічних консультацій органами місцевого самоврядування визначається законом.

Стаття 21. Консультативно-дорадчі органи при органах та/або посадових особах місцевого самоврядування

1. Жителі можуть входити до складу та/або брати участь у роботі консультативно-дорадчих органів (у разі їх утворення) при органах та/або посадових особах місцевого самоврядування з метою підготовки пропозицій щодо вдосконалення їхньої роботи, участі в розробленні проектів актів, вирішенні інших питань, віднесених до повноважень зазначених органів та/або посадових осіб.

2. Завдання, склад та організація роботи консультативно-дорадчих органів при органах та/або посадових особах місцевого самоврядування визначаються рішенням органу чи посадової особи, при яких вони утворені.

3. Засідання консультативно-дорадчих органів можуть проводитися в режимі відеоконференції. Інформація щодо порядку денного, дати, місця та часу проведення засідання консультативно-дорадчого органу, а також рішення, прийняті за підсумками засідання, розміщуються на офіційному вебсайті ради.

Стаття 22. Участь у роботі наглядових рад, або інших контрольно-наглядових органів юридичних осіб, засновниками яких є рада

1. Жителі мають право брати участь в роботі наглядових рад, або інших контрольно-наглядових органів юридичних осіб публічного права, утворених за рішенням ради на умовах визначених чинним законодавством, з метою забезпечення прозорості й ефективності їх роботи, здійснення контролю за прийняттям рішень щодо діяльності цих осіб.

2. Порядок участі у відповідних наглядових та контрольно-наглядових органах визначається нормами відповідного законодавства України та рішеннями ради.

Стаття 23. Участь жителів у плануванні та розподілі коштів місцевого бюджету та громадський бюджет

1. Жителі мають право брати участь у плануванні та розподілі коштів місцевого бюджету шляхом внесення відповідних пропозицій.

2. Органи місцевого самоврядування сприяють залученню жителів до процесу складання, розгляду, виконання місцевого бюджету і звітування про його виконання.

3. Форми та порядок внесення пропозицій жителями щодо коштів місцевого бюджету визначаються рішенням ради.

4. Пропозиції жителів щодо планування та розподілу коштів місцевого бюджету беруться до уваги відповідною радою

5. Окремою формою участі жителів у розподілі коштів місцевого бюджету є громадський бюджет.

6. Громадський бюджет територіальної громади (далі – громадський бюджет) – це частина бюджету розвитку місцевого бюджету, за рахунок якого здійснюється фінансування визначених безпосередньо жителями територіальної громади заходів, виконання робіт та надання послуг відповідно до оформлених в установленому порядку проєктів, що стали переможцями конкурсного відбору.

7. Форми та порядок безпосередньої участі територіальної громади у розподілі коштів місцевого бюджету визначаються радою. Результати участі територіальної громади у розподілі коштів місцевого бюджету обов’язково враховуються радою при плануванні бюджету територіальної громади на відповідний рік.

8. Кошти громадського бюджету спрямовуються на реалізацію проєктів розвитку територіальної громади, які надійшли до ради від жителів територіальної громади.

9. Порядок проведення конкурсного відбору проєктів, що фінансуються за рахунок коштів громадського бюджету, визначається Положенням про громадський бюджет, що затверджується радою.

Стаття 24. Громадське оцінювання діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування

1. Громадське оцінювання діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є формою громадського контролю, що передбачає проведення його ініціатором аналізу діяльності відповідних органів та посадових осіб, підготовку висновків та пропозицій. Органи та посадові особи місцевого самоврядування сприяють проведенню громадського оцінювання їхньої діяльності.

2. Предметом громадського оцінювання є діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, пов'язана із здійсненням ними своїх повноважень, прийняттям та виконанням рішень.

3. Аналіз діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування проводить ініціатор громадського оцінювання, який здійснює діяльність на території відповідної територіальної громади.

Ініціатором громадського оцінювання може бути:

1) громадське об’єднання;

2) професійна спілка (об'єднання професійних спілок);

3) творча спілка;

4) організація роботодавців (об’єднання організацій роботодавців);

5) благодійна організація;

6) орган самоорганізації населення.

4. Ініціатор громадського оцінювання надсилає на ім'я міського голови повідомлення про проведення громадського оцінювання із зазначенням таких даних:

1) свого найменування, ідентифікаційного коду (за наявності) та місцезнаходження, контактних телефонів, електронної адреси (за наявності) та поштової адреси для листування, якщо вона є відмінною від місцезнаходження ініціатора;

2) посади, прізвища, імені та по батькові уповноваженої особи ініціатора, з якою буде взаємодіяти уповноважена особа органу місцевого самоврядування щодо проведення громадського оцінювання;

3) предмета та мети проведення громадського оцінювання.

5. Ініціатор громадського оцінювання може подати запит на інформацію з описом інформації або зазначенням виду, назви, реквізитів чи змісту документів, необхідних для проведення громадського оцінювання, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» одночасно з поданням повідомлення, передбаченого частиною четвертою цієї статті. Документи та інформація на запит ініціатора громадського оцінювання готуються та надаються відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

6. За результатами розгляду повідомлення ініціатора громадського оцінювання міський голова видає розпорядження про сприяння проведенню громадського оцінювання. Дата видання такого розпорядження є датою початку проведення громадського оцінювання.

У розпорядженні міського голови про сприяння проведенню громадського оцінювання зазначаються:

1) прізвище, ім'я, по батькові та посада уповноваженої особи органу місцевого самоврядування, відповідальної за сприяння проведенню громадського оцінювання;

2) перелік заходів, що мають бути забезпечені органом або посадовою особою місцевого самоврядування з метою сприяння проведенню громадського оцінювання, із зазначенням строків та відповідальних виконавців;

3) необхідність утворення та склад робочої групи із сприяння проведенню громадського оцінювання.

7. У проведенні громадського оцінювання може бути відмовлено у разі, якщо:

1) повідомлення ініціатора громадського оцінювання не відповідає вимогам, визначеним частиною четвертою цієї статті;

2) предмет громадського оцінювання направлений на оцінку діяльності, що не належить до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

3) член керівного органу ініціатора громадського оцінювання є близькою особою члена органу та/або посадової особи місцевого самоврядування, діяльність якої є предметом громадського оцінювання.

8. Копія розпорядження про сприяння проведенню громадського оцінювання або про відмову у його проведенні із зазначенням підстави відмови та її обґрунтування надсилається ініціатору громадського оцінювання.

9. Висновки та пропозиції, підготовлені за результатами громадського оцінювання, подаються його ініціатором на ім’я міського голови у тримісячний строк з дня початку проведення громадського оцінювання. Якщо ініціатор громадського оцінювання не подав висновки та пропозиції у встановлений строк, громадське оцінювання вважається таким, що не відбулося.

10. Висновки та пропозиції, підготовлені за результатами громадського оцінювання, розглядаються відповідною радою, виконавчим комітетом відповідно до їхніх повноважень. Висновки та пропозиції, підготовлені за результатами громадського оцінювання, мають бути розглянуті виконавчим комітетом міської ради за участю його ініціаторів протягом 30 робочих днів з дня їх надходження, а місцевою радою – на наступній черговій сесії ради. За наслідками розгляду висновків та пропозицій, підготовлених за результатами громадського оцінювання, відповідна рада, виконавчий комітет приймає рішення, яке підлягає оприлюдненню.

11. Інші питання щодо порядку проведення громадського оцінювання діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначається Положенням про громадське оцінювання діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, що затверджується радою.

Стаття 25. Засади громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб

1. Здійснення громадського контролю за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування територіальної громади ґрунтується на Конституції та актах законодавства України, Європейській хартії місцевого самоврядування, цьому Статуті та інших актах ради.

2. Громадський контроль за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється з метою захисту прав, свобод та законних інтересів жителів територіальної громади, її інтересів.

3. Громадський контроль за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється на основі таких принципів:

1) відкритості та прозорості;

2) пріоритетності прав людини та громадянина;

3) законності;

4) добровільності та безоплатної участі у здійсненні громадського контролю;

5) неупередженості, об’єктивності та достовірності;

6) сприяння досягненню балансу приватних та публічних інтересів при вирішенні питань місцевого значення;

7) запобігання перешкоджанню здійснення законного громадського контролю;

8) професійності та компетентності учасників громадського контролю;

9) взаємодії жителів територіальної громади та органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

4. Громадський контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування громади та їх посадових осіб здійснюється шляхом:

1) забезпечення органами місцевого самоврядування громади та їх уповноваженими посадовими особами права кожного на доступ до публічної інформації у обсягах, передбачених актами законодавства України;

2) звітування міського голови, депутатів ради, старост про їх роботу згідно з вимогами чинного законодавства;

3) участі жителів територіальної громади у роботі консультативно-дорадчих органів, що створюються при раді;

4) подання індивідуальних чи колективних звернень громадян України та/або осіб, які не є громадянами України і законно перебувають на її території, із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються діяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, заяв або клопотань щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних й особистих прав і законних інтересів та скарг про їх порушення;

5) використання інших форм контролю, не заборонених законодавством.

Стаття 26. Доступ до публічної інформації

1. Жителі територіальної громади мають право і на інші форми громадського контролю органів місцевого самоврядування, зокрема на отримання публічної інформації, розпорядником якої є рада та її виконавчі органи, комунальні підприємства, установи та організації, шляхом подання запиту на інформацію, а також на вільний та безоплатний доступ до наборів відкритих даних - інформації, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, або яка перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень.

2. Публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

3. Розпорядники інформації зобов’язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх вебсайтах, із врахуванням законодавства щодо захисту персональних даних.

4. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, зокрема в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту відкриті дані з обов’язковим посиланням на джерело їх отримання.

5. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним, подаватися в письмовій, усній чи іншій формі (поштою, електронною поштою, телефоном, факсом) на вибір запитувача.

6. Порядок розгляду запитів на інформацію, оприлюднення наборів відкритих даних визначається законодавством України.

Стаття 27. Органи самоорганізації населення

1. Органи самоорганізації населення є елементом системи місцевого самоврядування й однією з форм участі жителів Буринської міської територіальної громади у вирішенні окремих питань місцевого значення. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначаються законом.

2. Органи самоорганізації населення (далі – ОСН) утворюються з ініціативи жителів Буринської міської територіальної громади на підставі рішення міської ради, яка дає згоду на їх утворення і наділяє їх певними повноваженнями з числа тих, що передбачені Законом України «Про органи самоорганізації населення» та іншими актами законодавства.

3. ОСНи можуть утворюватися на частині території Буринської міської територіальної громади в межах села (селища), вулиці, кварталу, мікрорайону, багатоквартирного будинку. Територія, в межах якої утворюється ОСН, визначається загальними зборами.

4. Повноваження ОСНів визначаються законом, передаються їм міською радою і закріплюються у власному Положенні. У разі делегування ОСНу міською радою певних повноважень виконавчих органів ради разом із передачею матеріально-технічними і фінансовими ресурсами, це делегування і передача закріплюються у Договорі.

5. ОСНи самостійно здійснюють управління переданим їм майном і коштами відповідно до програм соціально-економічного та культурного розвитку території, на якій вони діють. ОСНи співпрацюють з ОСББ, іншими громадськими об’єднаннями.

6. Органи і посадові особи місцевого самоврядування надають допомогу ОСНам у здійсненні ними своїх повноважень, забезпечують їх інформацією, приміщенням, засобами зв’язку в межах власних можливостей.

7. ОСНи вправі брати участь у формуванні та реалізації місцевих цільових і комплексних програм соціально-економічного розвитку Буринської міської територіальної громади, забезпечувати залучення додаткових фінансових, матеріальних, людських ресурсів.

8. Фінансовою основою діяльності ОСНів є кошти бюджету, які передані йому міською радою для здійснення власних та делегованих нею повноважень, а також кошти, які формуються за рахунок власної економічної діяльності та добровільних внесків фізичних та юридичних осіб й інших надходжень, не заборонених законодавством.

Розділ ІV. ОРГАНИ ТА ПОСАДОВІ ОСОБИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ БУРИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Стаття 28. Органи місцевого самоврядування

1. До системи органів місцевого самоврядування Буринської міської територіальної громади, через яку громада здійснює місцеве самоврядування, входять:

1) рада;

2) міський голова;

3) виконавчий комітет ради, управління, відділи та інші виконавчі органи ради;

4) органи самоорганізації населення.

2. Порядок формування, повноваження та організація діяльності ради визначаються Конституцією, законодавством України, Регламентом та цим Статутом.

Стаття 29. Старостинські округи Буринської міської територіальної громади

Рада забезпечує жителів старостинських округів правами та гарантіями однаковими для всіх жителів Буринської міської територіальної громади.
Розвиток населених пунктів, які увійшли до старостинських округів, відбувається рівномірно та затверджується місцевими програмами розвитку.
Для представлення інтересів жителів населених пунктів, які увійшли до складу Буринської міської територіальної громади, рада затверджує старосту у кожному старостинському окрузі.
Правовий статус старости, порядок його затвердження на посаду та припинення повноважень, його права та обов’язки, повноваження, відповідальність, порядок звітування та інші питання, пов’язані з діяльністю старости старостинського округу Буринської міської територіальної громади визначається Положенням про старосту, яке затверджується рішенням ради.

Стаття 30. Електронне врядування органу місцевого самоврядування

1. Електронне врядування та публічність діяльності органу місцевого самоврядування та посадових осіб є важливими аспектами ефективної демократії та забезпечення прозорості діяльності органів влади, що забезпечує належну та ефективну взаємодію з громадою.

2. Рада забезпечує:

1) право жителів громади до швидкого та ефективного доступу до інформації, що стосується діяльності ради та її виконавчих органів, комунальних підприємств та закладів, питань життєдіяльності громади із застосуванням цифрових технологій (інтернет-ресурси, соціальні мережі тощо);

2) використання сучасних засобів комунікації з жителями громади (соціальні мережі, чат-боти, месенджери тощо);

3) розвиток сфери відкритих даних як основи для створення сервісів для громадян та прийняття управлінських рішень;

4) застосування смарт-технологій для розвитку інфраструктури громади;

5) застосування цифрових технологій у всіх сферах життєдіяльності для побудови безбар’єрної громади.

Стаття 31. Публічність діяльності органів місцевого самоврядування та посадових осіб

Оперативне інформування жителів громади про діяльність ради, її виконавчих органів, посадових осіб, депутатів, комунальних підприємств, установ, організацій здійснюється на офіційному сайті ради, інших офіційних веб-сайтах, у місцевих та всеукраїнських медіа, соціальних мережах та месенджерах.
Жителям громади надається об’єктивна та достовірна інформація про різні сфери життєдіяльності громади та рішення органів місцевого самоврядування.
Рада створює рівні можливості представникам медіа та доступ до інформації про діяльність Буринської міської територіальної громади.
Відкритість засідань ради та її виконавчого комітету, постійних комісій та робочих органів забезпечується їх транслюванням у мережі Інтернет у режимі реального часу, а також доступом представників засобів масової інформації, почесних гостей, жителів Буринської міської територіальної громади та інших осіб на такі засідання, за винятком розгляду питань та ухвалення рішень, що містять інформацію з обмеженим доступом.
Порядок доступу до пленарних засідань ради, постійних депутатських комісій та інших робочих органів ради визначається радою. Порядок доступу до засідань виконавчого комітету та утворених ним комісій визначається рішеннями виконавчого комітету.

Стаття 32. Прозорість та підзвітність органів та посадових осіб місцевого самоврядування

1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальною громадою. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність у порядку, визначеному законом та статутом територіальної громади.

2. Загальні засади відкритості та прозорості органів та посадових осіб місцевого самоврядування:

1) уся інформація, що знаходиться у володінні органів та посадових осіб місцевого самоврядування територіальної громади, є відкритою, крім випадків, передбачених законом;

2) право на доступ до цієї інформації гарантується обов’язком органів та посадових осіб місцевого самоврядування територіальної громади надавати за запитами та оприлюднювати її, забезпечувати безперешкодний доступ до засідань ради, виконавчого комітету ради, депутатських комісій ради, крім випадків, передбачених законами України;

3) обмеження доступу до публічної інформації, у тому числі до засідань колегіальних органів, здійснюється тільки в порядку передбаченому законодавством;

4) пленарне засідання ради транслюється в мережі Інтернет у режимі реального часу, крім випадку розгляду питань, що містять інформацію з обмеженим доступом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Пленарне засідання ради підлягає відеофіксації з подальшим зберіганням відеозапису засідання не менше п’яти років. Відеозапис пленарного засідання ради оприлюднюється у частині, що транслюється відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», невідкладно після засідання, але не пізніше наступного дня після проведення засідання, на офіційному вебсайті ради чи в інший спосіб із забезпеченням відкритого доступу до відеозапису.

Розділ V. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ РАДИ З ІНШИМИ СУБ’ЄКТАМИ

Стаття 33. Взаємовідносини ради та її посадових осіб з інститутами громадянського суспільства

1. Інститути громадянського суспільства - це громадські об'єднання, професійні спілки та їх об'єднання, благодійні організації та інші непідприємницькі товариства, установи та організації - юридичні особи приватного права, легалізовані відповідно до законодавства.

2. Взаємовідносини ради та її посадових осіб з інститутами громадянського суспільства здійснюються шляхом:

1) сприяння діяльності будь-яким законно сформованим інститутам громадянського суспільства, їх максимального залучення до участі у вирішенні питань місцевого значення;

2) неупередженій та однаковій підтримці законної діяльності усіх інститутів громадянського суспільства;

3) залучення громадськості до процесу підготовки проєкту місцевого бюджету, контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, комунальних підприємств, закладів, установ та організацій;

4) забезпечення доступу будь-яких осіб, що на законних підставах перебувають у межах Буринської міської територіальної громади, до консультацій та правової допомоги (у тому числі безоплатної) з питань порядку створення і діяльності інститутів громадянського суспільства;

5) стимулювання волонтерської діяльності.

2. Порядок взаємовідносин ради з політичними партіями, органами виконавчої влади та іншими суб’єктами владних повноважень не є предметом регулювання цього Статуту та визначається Конституцією та актами законодавства України.

Стаття 34. Взаємовідносини територіальної громади з іншими територіальними громадами

1. Взаємовідносини Буринської міської територіальної громади, її органів і посадових осіб з іншими територіальними громадами, їхніми органами і посадовими особами здійснюються на принципах добросусідства, партнерства та взаємної вигоди.

2. З метою налагодження взаємовідносин, реалізації спільних проєктів між територіальною громадою та іншими територіальними громадами можуть укладатися відповідні договори, меморандуми тощо.

3. Співробітництво територіальних громад здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.

4. Територіальна громада може об’єднуватися з іншими територіальними громадами в порядку, визначеному законом.

Стаття 35. Участь в асоційованих організаціях і міжнародна співпраця

1. Рада має право бути членами асоціацій, спілок, організацій тощо з метою захисту прав та інтересів громади, ефективного здійснення своїх повноважень.

2. Асоціаціям та іншим добровільним об’єднанням органів місцевого самоврядування не можуть передаватися владні повноваження органів місцевого самоврядування територіальної громади.

3. Рада в інтересах територіальної громади може брати участь у міжмуніципальній, транскордонній та міжнародній співпраці, організовувати співробітництво з міжнародними організаціями у різних сферах суспільного життя.

4. Співпраця територіальної громади з іншими територіальними громадами, асоціаціями органів місцевого самоврядування та їх добровільними об’єднаннями тощо реалізується через візити офіційних делегацій, проведення спільних заходів, реалізацію спільних проєктів, а також іншими, передбаченими актами законодавства України способами.

Стаття 36. Міжнародна та інтеркультурна співпраця

1. Буринська міська територіальна громада через свою раду, виконавчі органи та уповноважених посадових осіб сприяє розвитку міжнародних зв'язків, в тому числі з громадами міст-побратимів інших країн світу, здійснює обмін делегаціями посадових осіб та депутатів ради, керівників та представників комунальних підприємств, установ та організацій, дітей та молоді, мистецьких колективів та колективів художньої самодіяльності, спортсменів та спортивних команд тощо.

2. Рада на добровільних та на договірних засадах може входити до міжнародних асоціацій та інших добровільних об’єднань в порядку, передбаченому чинним законодавством України. При входженні громади до міжнародних добровільних об’єднань забороняється передача їм будь-яких самоврядних повноважень виконавчих органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

4. Рада сприяє розвитку співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, товариствами, фондами тощо, а також з іноземними бізнесовими структурами, залученню міжнародних інвестицій, міжнародної технічної допомоги, допомоги в гуманітарній сфері тощо.

5. Уповноважений орган чи посадові особи місцевого самоврядування здійснюють постійний моніторинг міжнародних муніципальних проєктів, які реалізуються у співпраці з міжнародними організаціями з метою соціального, економічного та культурного розвитку громади.

6. Рада, її посадові особи, комунальні підприємства, установи, громадські організації у рамках міжнародної діяльності можуть реалізувати іміджеві та маркетингові проєкти, які спрямовані на залучення іноземних інвестицій в економіку Буринської територіальної громади.

7. Рада, надає підтримку при реєстрації представництв іноземних установ, підприємств, організацій на території громади.

8. Рада, її уповноважені органи чи особи здійснюють заходи із збереження та розвитку зв’язків з осередками української діаспори за кордоном, які об’єднують колишніх жителів громади, походження та родинні зв’язки яких пов’язані з Буринщиною та Сумщиною. Рада може приймати рішення про затвердження програми розвитку зв’язків з організаціями, що об’єднують представників української діаспори за кордоном.

9. Рада, та її виконавчі органи сприяють розвитку міжкультурних зв’язків та ефективній реалізації інтеркультурної політики.

10. Рада може самостійно здійснювати міжнародну діяльність, крім випадків, коли згідно з чинним законодавством відповідні заходи мають погоджуватися з Міністерством закордонних справ України.

Стаття 37. Партнерські міста (міста-побратими)

1. Буринська міська територіальна громада прагне налагодження дружніх зв’язків не тільки з громадами інших міст України, а й з громадами міст інших країн світу. Відповідно територіальна громада, рада та її посадові особи можуть брати участь у міжмуніципальній, транскордонній і міжнародній співпраці, організовувати співробітництво з громадами, містами та регіонами, у тому числі, за кордоном, міжнародними організаціями у різних сферах суспільного життя. Таке співробітництво ґрунтується на принципах взаємоповаги, рівноправності та взаємної користі.

2. Для офіційного оформлення співпраці можуть укладатись угоди, меморандуми про співробітництво та побратимство.

3. Співпраця громад реалізовується через візити офіційних делегацій, проведення спільних заходів, реалізації спільних проєктів та інші форми.

4. Міста-побратими користуються на території населених пунктів громади сприятливими умовами для здійснення міжмуніципального співробітництва, які визначаються відповідними угодами та актами органів місцевого самоврядування.

5. Перелік офіційних міст-партнерів та інформація про умови співпраці публікуються на офіційному сайті ради.

Розділ VІ. ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Стаття 38. Сталий розвиток територіальної громади

1. Основні напрями розвитку громади базуються на концепції сталого розвитку, основою якого є збалансування економічних, соціальних та екологічних аспектів людської діяльності з метою задоволення сьогоденних потреб без шкоди для інтересів майбутніх поколінь.

2. Сталий розвиток територіальної громади базується на принципах:

1) передбачуваності та зрозумілості дій місцевої влади;

2) нарощення конкурентоспроможності громади, впровадження інноваційно орієнтованої економічної політики;

3) ефективного розвитку інфраструктури громади, створення умов для комфортного проживання та ведення бізнесу в громаді;

4) безперешкодного доступу населення до якісних житлово-комунальних послуг;

5) забезпечення збалансованого розвитку економіки та екології, раціонального використання природних ресурсів, стимулювання навколишнього природного середовища до відтворення;

6) енергоефективності, енергозбереження, використання відновлювальних джерел енергії для зменшення впливу на зміну клімату;

7) подолання соціальної та територіальної нерівності, боротьба із бідністю та безробіттям у громаді, досягнення гендерної рівності;

8) забезпечення правопорядку та громадської безпеки;

9) збереження та розвиток культурної та архітектурної спадщини громади;

10) імплементації партисипативної демократії.

3. Сталий розвиток територіальної громади забезпечується шляхом розроблення та реалізації:

1) комплексної стратегії розвитку громади;

2) програм економічного та соціального розвитку громади;

3) цільових та інших програм місцевого розвитку громади;

4) комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади;

5) концепції інтегрованого розвитку громади;

6) інших документів стратегічного планування та розвитку громади.

Стаття 39. Стратегічні документи з розвитку територіальної громади

1. Стратегічні документи з розвитку територіальної громади є системою взаємопов’язаних документів, яка включає:

1) стратегію розвитку територіальної громади;

2) містобудівну документацію;

3) інші документи з планування розвитку територіальної громади.

2. Стратегічні документи та щорічні звіти про їх виконання оприлюднюються на офіційному вебсайті ради в мережі Інтернет.

3. Затверджені стратегічні документи, строки яких виходять за межі терміну повноважень ради відповідного скликання, зберігають чинність до закінчення їх строків та є обов’язковими до виконання для ради всіх наступних скликань.

4. Розробка стратегічних документів з розвитку територіальної громади відбувається із залученням громадськості у формах, визначених чинним законодавством та Статутом, починаючи з етапу формування завдання на розробку цих документів або змін до них.

5. Проєкти стратегічних документів з розвитку територіальної громади розміщуються на вебсайті ради і проходять громадські слухання, результати яких публікуються на вебсайті ради і враховуються при доопрацюванні цих проєктів.

Стаття 40. Стратегія розвитку територіальної громади

1. Стратегія розвитку територіальної громади (далі - Стратегія) є комплексним стратегічним довгостроковим документом, який визначає напрямки розвитку територіальної громади, збалансованої реалізації її екологічного, економічного і соціального потенціалу.

2. Стратегія включає заходи із покращення рівня розвитку всіх сфер життєдіяльності в територіальній громаді, підвищення рівня комфортних та безпечних умов проживання, якісних освітніх, культурних, медичних послуг та відпочинку, надання соціальних та адміністративних послуг, розвитку транспортної інфраструктури, підвищення рівня самоорганізації жителів, сприяння розвитку середнього та малого підприємництва, сприяння залученню інвестицій, розвитку зв’язків між наукою та бізнесом та інші. План дій до Стратегії включає перелік заходів з розвитку різних сфер діяльності на короткостроковий період.

3. Заходи плану дій до Стратегії відображаються у програмах соціально-економічного розвитку та бюджеті на відповідні роки.

4. По секторальних напрямках Стратегія визначає концептуальні моделі організації надання публічних послуг відповідної сфери та довгострокові плани розбудови таких моделей.

5. Стратегія розробляється на термін не менший ніж п'ять років.

6. Стратегія має враховувати положення стратегії розвитку Сумської області та інших планувальних документів, ухвалених на обласному/районному рівнях.

Стаття 41. Порядок розподілу бюджету територіальної громади

1. Рада під час розподілу бюджету територіальної громади дотримується принципів справедливості, рівномірності та неупередженості в поділі бюджетних коштів на загальносуспільні потреби Буринської міської територіальної громади та враховує необхідність забезпечення потреб всіх жителів та гідних умов їх проживання.

2. Для забезпечення справедливого та оптимального розподілу коштів між старостинським округом та адміністративним центром територіальної громади, міським головою раз в рік проводяться бюджетні слухання щодо оптимального розподілу бюджету на потреби громади та для гармонійного розвитку всієї території територіальної громади.

3. Бюджетні слухання щодо розподілу бюджетних коштів територіальної громади реалізуються шляхом проведення різних форм безпосередньої участі жителів громади у вирішенні питань місцевого значення, визначених цим Статутом.

4. Для запровадження сталих процесів з розподілу бюджетних коштів в Буринській міській територіальній громаді радою окремим рішенням ухвалюється порядок проведення бюджетних слухань. Також порядок проведення бюджетних слухань може бути визначений шляхом прийняття радою бюджетного регламенту Буринської міської територіальної громади.

Стаття 42. Застосування гендерно-орієнтованого підходу під час планування розвитку територіальної громади

1. Політика гендерної рівності є наскрізною, усі нормативні акти ради повинні відповідати принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

2. Під час розроблення нормативно-правових актів, зокрема документів з планування розвитку територіальної громади, проєкту місцевого бюджету на наступний рік, інших проєктів нормативних актів посадових осіб та органів місцевого самоврядування може проводитися їх гендерно-правова експертиза.

3. Гендерно-правова експертиза передбачає аналіз проєктів актів на відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

4. Забезпечення гендерної рівності здійснюється через:

1) гармонізацію професійного та особистого життя жінок і чоловіків; участь у процесах прийняття рішень і розподілі ресурсів незалежно від статі;

2) створення рівних умов для жінок і чоловіків у кар’єрному зростанні та професійному розвитку;

3) створення умов для відповідального батьківства і материнства, партнерського розподілу сімейних обов’язків;

4) зменшення (викорінення) домашнього та гендернозумовленого насильства у всіх його проявах;

5) формування гармонійно розвиненої особистості без гендерних стереотипів та упереджень.

6) інших, не заборонених законодавством.

5. Рада здійснює повноваження у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та іншого законодавства України.

Стаття 43. Розвиток волонтерської діяльності

1. Розвиток волонтерства в територіальній громаді збільшує соціальний капітал громади через самоорганізацію жителів, соціальну активність та включеність в розвиток громади.

2. Задля забезпечення стабільного розвитку волонтерства у громаді рада та її виконавчі органи сприяють:

популяризації та зростанню включеності жителів у волонтерську діяльність та активізацію їхньої залученості у суспільно значущі сфери життя громади;

залученню волонтерів до діяльності виконавчих органів ради, комунальних установ, підприємств та організацій і виконання місцевих цільових програм;

створенню сприятливих умов для розвитку волонтерства, підвищення рівня самоорганізації жителів територіальної громади;

інституційному розвитку організацій та установ у громаді, що залучають до своєї діяльності волонтерів через проведення освітніх та інших заходів.

3. Заходи підтримки сприяння розвитку волонтерської діяльності в територіальній громаді визначаються радою та затверджуються її рішенням.

Стаття 44. Утвердження української національної та громадянської ідентичності

1. До повноважень ради та її виконавчих органів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності належить:

1) забезпечення реалізації державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності;

2) розроблення, затвердження та реалізація місцевої програми у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності;

3) забезпечення формування, оптимізації та розвитку інфраструктури з утвердження української національної та громадянської ідентичності;

4) сприяння створенню та діяльності закладів сфери утвердження української національної та громадянської ідентичності, забезпечення діяльності таких закладів, що належать до комунальної форми власності;

5) сприяння підготовці та підвищенню кваліфікації фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності;

6) сприяння реалізації проєктів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

7) створення умов для залучення жителів громади до прийняття рішень з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності.

2. Рада створює, ухвалює положення і забезпечує роботу координаційної ради з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності в територіальній громаді.

Розділ VІІ. ЗВІТУВАННЯ ОРГАНУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ТА ЙОГО ПОСАДОВИХ ОСІБ

Стаття 45. Загальні засади звітування органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, депутатів ради перед територіальною громадою

1. Звітування ради та її посадових осіб здійснюється з метою забезпечення прозорості діяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також інформування населення про вирішення питань місцевого значення.

2. Про свою роботу перед територіальною громадою звітують:

1) міський голова – перед територіальною громадою та на вимогу - перед радою;

2) депутати ради – перед територіальною громадою;

3) старости – перед радою та жителями старостинського округу.

3. Процедура звітування перед територіальною громадою відбувається у порядку, визначеному чинним законодавством, цим Статутом, регламентом та рішеннями ради.

4. Про місце, час і спосіб організації звітування перед територіальною громадою міський голова, староста, депутат ради, повідомляє не пізніше ніж за 7 днів до дня звітування через місцеві засоби масової інформації та/або шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті ради.

5. Відкрита зустріч з територіальною громадою організовується та здійснюється у спосіб, який дозволяє жителям поставити запитання, висловити зауваження та подати пропозиції.

6. Письмові звіти, надані міським головою, депутатами, старостою, оприлюднюються на офіційному сайті ради. Автор звіту має забезпечити його своєчасне подання уповноваженій особі ради для попереднього оприлюднення.

Стаття 46. Звітування міського голови

1. Міський голова зобов’язаний звітувати про свою роботу перед територіальною громадою не менше одного разу на рік.

2. Міський голова звітує перед територіальною громадою під час проведення відкритої зустрічі у спосіб, що дає змогу жителям поставити запитання, висловити зауваження та внести пропозиції.

3. Письмовий звіт міського голови про свою роботу оприлюднюється на офіційному вебсайті ради та розміщується у приміщенні ради не пізніше ніж за сім календарних днів до дня проведення відкритої зустрічі.

4. Письмовий звіт міського голови перед територіальною громадою може включати, крім інформації про його діяльність, відомості про:

1) реалізацію стратегічних і програмних документів розвитку територіальної громади;

2) виконання бюджету територіальної громади;

3) план роботи на наступний звітний період;

4) результати виконання плану роботи, оголошеного під час попереднього звітування із зазначенням вжитих заходів, а в разі невиконання (часткового виконання) попереднього плану – відповідні причини;

5) про здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності виконавчими органами ради;

6) інші питання місцевого значення.

5. Міський голова зобов'язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради на вимогу не менше половини депутатів відповідної ради у визначений ними строк, але не раніше наступної чергової сесії.

6. Звітування голови перед радою відбувається відповідно у порядку, визначеному Статутом територіальної громади та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стаття 47. Звітування депутатів ради та участь у роботі комісій

1. Депутати ради не менше одного разу на рік до 01 березня звітують про свою роботу перед територіальною громадою за попередній рік роботи.

2. Депутат місцевої ради звітує про свою роботу під час проведення відкритої зустрічі у спосіб, що дає змогу виборцям поставити запитання, висловити зауваження та внести пропозиції.

3. Письмовий звіт депутата місцевої ради про свою роботу оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідної ради та розміщується у приміщенні відповідної ради не пізніше ніж за сім календарних днів до дня проведення відкритої зустрічі.

Письмовий звіт депутата включає відомості про:

1) діяльність у раді та її органах, зокрема, але не виключно, – про присутність на пленарних засіданнях і засіданнях постійних та інших комісій Ради;

2) роботу у виборчому окрузі;

3) прийняті радою та її органами рішення, хід їх виконання;

4) особисту участь в обговоренні, прийнятті та організації виконання рішень ради, її органів, а також доручень виборців.

4. Звітування депутата місцевої ради може бути проведено в будь-який час на вимогу зборів виборців.

5. Рада визначає орієнтовні строки проведення звітів депутатів місцевої ради перед виборцями.

6. Постійні комісії ради періодично, але не рідше одного разу на рік, звітують про свою роботу у раді, виконання контрольних функцій, відвідуваність депутатами ради засідань постійних комісій, прийнятті та в організації виконання рішень ради за попередній рік.

7. Тимчасові контрольні комісії та робочі групи ради звітують про свою роботу на пленарному засіданні ради після виконання покладених на них завдань у терміни, визначені рішенням про їх утворення, або на вимогу не менше як 1/3 депутатів від загального складу ради.

Стаття 48. Звітування старости

1. Староста звітує перед жителями відповідного старостинського округу, на відкритій зустрічі не менше одного разу на рік протягом першого кварталу року, що слідує за звітним. Інформація про звітування, а також письмовий звіт старости оприлюднюється на офіційному веб-сайті ради та розміщуються у приміщенні ради не пізніше ніж за сім календарних днів до дня проведення звіту. Порядок звітування старости визначається Положенням про старосту.

2. Письмовий звіт старости перед жителями відповідного старостинського округу включає в себе, крім інформації про його діяльність, відомості про:

1) реалізацію документів з планування розвитку територіальної громади в частині, що стосується відповідного старостинського округу;

2) про спрямування коштів громади та залучення інших коштів на потреби та розвитку старостинського округу;

3) план роботи на наступний звітний період;

5) інші питання місцевого значення.

Розділ VІІІ. УЧАСТЬ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ У МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ БУРИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Стаття 49. Права дітей та молоді на участь у місцевому самоврядуванні

Рада, її посадові особи та виконавчі органи створюють механізми та гарантії залучення дітей та молоді (далі - молоді) до суспільного життя територіальної громади, а також участі у місцевому самоврядуванні та процесі вироблення рішень.
Залучення молоді до місцевого самоврядування та процесу вироблення рішень здійснюється через такі механізми, як молодіжні/дитячі ради, студентське та учнівське самоврядування, залучення молоді у розподіл коштів бюджету територіальної громади, молодіжні центри та простори, проведення консультацій, залучення до реалізації проектів, спрямованих на розвиток територіальної громади, але не обмежуючись ними.
З урахуванням основних засад та принципів з охорони дитинства та вимог щодо недискримінації, рада та її виконавчі органи створює належні умови та забезпечує будь-якій дитині, яка досягла такого віку і рівня розвитку, що може висловити свою думку та погляди, право самостійно або у групі дітей вільно виражати їх з усіх питань, віднесених до компетенції місцевого самоврядування в Буринській міській територіальній громаді.
Молодь інформується радою про результати розгляду порушеного ними питання або наданих пропозицій та отримати роз’яснення щодо можливості їх врахування.
Основними завданнями ради в реалізації права молоді на участь у місцевому самоврядуванні є:

1) створення умов для залучення молоді до громадського, політичного, соціально-економічного, культурного, спортивного життя територіальної громади, популяризація ролі та важливості участі молоді у процесі ухвалення рішень;

2) підтримка молоді в реалізації її соціально-економічного потенціалу, у тому числі для вирішення житлових питань, питань професійного розвитку, працевлаштування, задоволення освітніх, медичних, культурних та інших потреб;

3) формування громадянської, національної та культурної ідентичності української молоді;

4) сприяння інституційному розвитку молодіжних та дитячих громадських об'єднань, молодіжних центрів, посилення їхньої ролі у процесі соціалізації молоді;

5) розвиток молодіжної інфраструктури.

Стаття 50. Механізми участі молоді у місцевому самоврядуванні

Участь молоді у місцевому самоврядуванні забезпечується шляхом врахування позиції молоді під час прийняття рішень, що їх стосуються, зокрема, щодо питань молодіжної, освітньої, спортивної, культурної політик та питань благоустрою територій. А також залучення молоді до реалізації рішень, що їх стосуються, зокрема, щодо питань молодіжної, освітньої, спортивної, культурної політик, питань благоустрою територій та інше.
Механізми та інструменти участі молоді у місцевому самоврядуванні:

1) інформування про рішення та дії ради, її органів та посадових осіб, що стосуються молоді, шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному веб-сайті ради, через засоби масової інформації, соціальні мережі та за допомогою інших доступних засобів та методів комунікації;

2) проведення консультацій, у тому числі електронних, іншими заінтересованими сторонами, проведення опитувань та інших заходів із залученням молоді тощо;

3) налагодження діалогу з молоддю шляхом підтримки молодіжних ініціатив, утворення молодіжних/дитячих рад, призначення радників з питань молоді, проведення громадських слухань, публічних обговорень, створення робочих груп із залученням суб’єктів молодіжної роботи під час розгляду питань, що їх стосуються, зокрема, щодо питань молодіжної, освітньої, спортивної, культурної політик, питань благоустрою територій та інших;

4) забезпечення представництва молоді у складі консультативно-дорадчих органів, що утворюються радою з питань молодіжної, освітньої, спортивної, культурної політик та питань благоустрою територій;

5) участі в студентському/учнівському самоврядуванні;

6) запровадження шкільного громадського бюджету.

3. Молодь, якій виповнилося 14 років, має право ініціювати та брати участь у таких формах участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, як місцева ініціатива, громадські слухання, публічні консультації, консультативно-дорадчий орган при органі та/або посадовій особі місцевого самоврядування та в інших формах участі, що не суперечать закону.

Стаття 51. Молодіжна рада

1. Молодіжна рада – це молодіжний консультативно-дорадчий орган, що утворюється при раді з метою залучення молоді до формування та реалізації молодіжної політики та питань, які стосуються молоді.

2. Рада затверджує положення про молодіжну раду та здійснює організаційно-методичне забезпечення її діяльності.

3. Молодіжна рада:

1) сприяє реалізації права молоді на участь у місцевому самоврядуванні;

2) вносить до ради пропозиції щодо організації консультацій з молоддю;

3) надає пропозиції, висновки, рекомендації щодо питань, що стосуються молоді та вправі ініціювати питання на розгляд ради;

4) розробляє спільно з молодіжними, дитячими громадськими об’єднаннями та іншими суб’єктами, що здійснюють молодіжну роботу пропозиції щодо пріоритетів розвитку молодіжної сфери та інших питань, які їх стосуються, зокрема, щодо питань молодіжної, освітньої, спортивної, культурної політик та питань благоустрою територій;

5) здійснює моніторинг і оцінку ефективності розвитку молодіжної сфери;

6) бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, спрямованих на розвиток молодіжної сфери;

7) вивчає стан виконання законів України, інших нормативно-правових актів, що стосуються молоді;

8) налагоджує міжрегіональні та міжнародні зв'язки з питань реалізації молодіжної політики міста.

9) виконує інші завдання, визначені положенням про молодіжну раду.

10) молодіжна рада діє на засадах добровільності, відкритості, прозорості та звітує перед громадськістю про свою діяльність не менше одного разу на рік.

11) міський голова може призначати радника з питань молоді на громадських чи інших засадах.

Стаття 52. Молодіжні центри та простори

1. На території Буринської міської територіальної громади радою можуть створюватись молодіжні центри та простори. Вони утворюються та діють з метою забезпечення рівного доступу молоді до послуг, що надаються молодіжними центрами, раціонального та ефективного використання ресурсів, формування умов для комфортного, безпечного та інклюзивного молодіжного середовища відкритих можливостей, яке плекає національну ідентичність та європейські демократичні принципи, створення безпечних, інклюзивних та креативних інфраструктурних об'єктів для змістовного проведення часу кожною молодою людиною, загальної координації їхньої діяльності, розвитку та підтримки молодіжних ініціатив.

З метою розвитку молодіжної інфраструктури рада та її виконавчі органи, заклади освіти, позашкільної освіти, культури, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та підпорядкування можуть організовувати роботу молодіжних просторів.

2. Порядок функціонування молодіжного простору визначається власником (балансоутримувачем, розпорядником) будівель, споруд, інших приміщень чи земельних ділянок, на базі яких організовано молодіжний простір та відповідно до прийнятих стандартів роботи молодіжних просторів.

Стаття 53. Особливості підтримки креативної та обдарованої молоді

1. Креативній та обдарованій молоді рада надає всебічну підтримку з метою реалізації соціально значущих проектів та ініціатив у порядку, визначеному законодавством.

2. Рада може встановлювати спеціальні гранти для молоді.

3. Рада сприяє проведенню регіональних та місцевих конкурсів, виставок, фестивалів, концертів, проєктів, наукових конференцій тощо для виявлення, підтримки і поширення ініціативних та творчих прагнень молоді.

Розділ IX. ПОЛІТИКА ДОРОЧЕСНОСТІ В ГРОМАДІ

Стаття 54. Завдання громади з розбудови доброчесності

1. Завданнями з розбудови доброчесності на території Буринської міської територіальної громади є:

1) забезпечення ефективного та доброчесного врядування;

2) формування нульової толерантності до корупції;

3) забезпечення відкритості та прозорості;

4) впровадження системного підходу та превентивних заходів щодо запобігання і виявлення корупції;

5) усунення корупційних чинників у процедурах закупівель.

Стаття 55. Шляхи розбудови доброчесності

1. Дотримання Конституції та законів України, вчинення дій лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законодавством України.

2. Дотримання принципів та правил етичної поведінки серед посадових осіб органів місцевого самоврядування.

3. Дотримання принципів доброчесної управлінської діяльності, заснованих на принципах доброго врядування.

4. Застосування широкої інклюзивності при виробленні політик та рішень, що передбачає залучення якомога більшої кількості жителів громади.

5. Дотримання вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

6. Забезпечення доступу громадян до публічної інформації.

7. Підвищення якості надання адміністративних послуг.

Стаття 56. Заходи з доброчесності ради

1. Заходи з доброчесності ради:

1) впровадження ефективних інструментів для розбудови доброчесності;

2) запобігання незаконному збагаченню через забезпечення контролю щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування;

3) забезпечення відкритості та прозорості діяльності органу місцевого самоврядування;

4) забезпечення переваги інтересів територіальної громади над приватними інтересами посадових осіб;

5) запобігання корупції у сфері добору кадрів та забезпечення професійності кадрів;

6) запобігання корупції у вразливих до корупційних правопорушень сферах діяльності органів місцевого самоврядування;

7) забезпечення залучення громадськості до формування, реалізації, оцінки політики доброчесності;

8) забезпечення розробки, прийняття та ефективного впровадження антикорупційної програми та заходів.

2. Заходи з доброчесності, антикорупційна програма, строки та відповідальні за їх виконання, визначаються у Антикорупційній програмі, що затверджується радою.

Розділ Х. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 57. Затвердження та внесення змін до Статуту

Затвердження Статуту та внесення змін і доповнень до нього здійснюється радою. Для затвердження статуту та змін до нього в обов’язковому порядку проводяться громадські слухання.
Пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Статуту мають право подавати на розгляд ради міський голова, депутати ради, виконавчий комітет ради та жителі територіальної громади в порядку внесення місцевої ініціативи чи електронної петиції.
Рішення ради про внесення змін і доповнень до Статуту приймаються більшістю депутатів від загального складу ради.
Рішення про затвердження цього Статуту, текст Статуту та його додатки, а також рішення про внесення змін до Статуту оприлюднюються у порядку, визначеному частиною п’ятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Статут та зміни чи доповнення до нього вводяться у дію з моменту їх державної реєстрації.

Міський голова Віктор ЛАДУХА

МІСТО БУРИНЬ

МІСЬКИЙ ГОЛОВА

МІСЬКА РАДА

ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ

ГРОМАДСЬКА УЧАСТЬ

БЕЗБАР'ЄРНІСТЬ

ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН

РЕГУЛЯТОРНА ПОЛІТИКА

БЮДЖЕТ МІСТА

ПІДТРИМКА БІЗНЕСУ

БЛАГОУСТРІЙ МІСТА

НОРМАТИВНІ АКТИ

Відділ державної реєстрації

Конкурсні торги

МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ

Транспортні перевезення

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

ПУБЛІЧНА ІНФОРМАЦІЯ

ВАКАНСІЇ

КП «Буринь - теплосервіс»

ЗАПОБІГАННЯ ПРОЯВАМ КОРУПЦІЇ

Соціальний захист

ПРИЙОМ ГРОМАДЯН

АДМІНІСТРАТИВНА КОМІСІЯ

ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ

ЗЕМЕЛЬНІ ПИТАННЯ