Існуюча система заходів,  які дозволяють знизити ймовірність нещасних випадків, зазвичай включає в себе вдосконалення обладнання, технологічного процесу, колективних і індивідуальних засобів захисту, оптимізацію санітарно - гігієнічних умов праці, розробку спеціальних або додаткових правил і інструкцій з охорони праці, методів навчання прийомам і способам безпечного виконання робіт та ін. Але таких мір недостатньо. Низька ефективність цих заходів є наслідком недооцінки травмонебезпечних дій, що обумовлені суб'єктивними причинами: психофізіологічними і особистими особливостями працюючих.

Психофізіологічні проблеми безпеки праці можна умовно поділити на дві групи:

- проблеми, пов'язані з особистістю працівника безпосередньо на робочому місці, а значить в полі небезпеки, які, з одного боку, провокуються його діями, а з іншого - формуються незалежними від нього об'єктивними умовами;

- проблеми психології інженерно-технічних працівників, які є організаторами робіт, внаслідок невірних дій або бездіяльності котрих створюються передумови для виникнення нещасних випадків і аварій.

До числа найбільш розповсюджених причин свідомого порушення правил безпеки праці слід віднести:

- бажання досягти швидкого результату, унаслідок чого обираються легші, але небезпечні дії;

- звичка працювати з порушеннями (коли до певного часу все сходить з рук), впевненість, що формує у свідомості людини спокій. Все це викликає адаптацію до небезпеки, що в результаті призводить до нещасного випадку;

- самоствердження в очах колег, прагнення виділитися шляхом демонстрації рішучості, сміливості в умовах підвищеної небезпеки та інше.

У кожній дії працівника можна виділити три функціональні частини: мотиваційну, орієнтовну і виконавчу. Порушення будь-якої з цих частин тягне за собою порушення в цілому. Причинами порушення працівником правил та інструкцій з охорони праці є неспроможність, небажання або їх незнання.

Таким чином, у психологічній класифікації причин виникнення небезпечних ситуацій і нещасних випадків можна виділити три класи:

- порушення мотиваційної частини дій. Виявляється в небажанні виконувати певні дії (операції). Порушення може бути відносно постійним (людина недооцінює небезпеку, схильна до ризику, негативно відноситься до трудових або технологічних вимог, відсутність стимулювання дотримання правил безпеки праці та інше) і тимчасовим (людина в стані депресії, алкогольному сп'янінні, у стресовому стані, тощо);

- порушення орієнтовної частини дій. Виявляється в незнанні правил експлуатації технічних систем і норм з безпеки праці і способів їх виконання;

- порушення виконавчої частини. Виявляється в невиконанні правил (інструкцій, розпоряджень, норм), внаслідок невідповідності психічних і фізичних можливостей працівника вимогам роботи.

Ця класифікація показує реальну можливість, відповідно до кожної групи причин виникнення небезпечних ситуацій і нещасних випадків, визначити напрям профілактичних заходів у кожній частині:

- мотиваційна частина - пропаганда і виховання;

- орієнтовна - навчання, обробка навичок;

- виконавча - професійний відбір, медичне обстеження.

Крім цього, при створенні безпечних умов праці велике значення має  врахування індивідуальних характеристик працівника. Наприклад, людина, яка прийшла на роботу у хворобливому стані, наражається на небезпеку в суттєво більшій мірі, ніж здорова. З працівниками, які регулярно вживають алкогольні напої, нещасні випадки трапляються частіше, а наслідки травмування у них більш важкі, ніж у осіб, які не вживають алкоголь. Також буває, що однією з причин настання нещасного випадку є відсутність інтересу до професійної діяльності.

Виходячи із цього, завдання керівника полягає у вихованні у працюючих стереотипу охоронного мислення, обережності та «самопрофілактики» травматизму. Необхідно, щоб кожен працівник усвідомив потребу в самоконтролі своїх дій на основі критичного аналізу власних особистих якостей, переоцінки свого мислення і можливостей.