3 грудня в усьому світі відзначатиметься Міжнародний день інвалідів.

Його проголошенням у жовтні 1992-го Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй засвідчила увагу міжнародної спільноти до людей з особливими потребами та визнала піклування про них однією з визначальних рис цивілізованості кожної держави. Відтоді ця дата – нагадування людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства.

3 грудня в усьому світі відзначатиметься Міжнародний день інвалідів.

Його проголошенням у жовтні 1992-го Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй засвідчила увагу міжнародної спільноти до людей з особливими потребами та визнала піклування про них однією з визначальних рис цивілізованості кожної держави. Відтоді ця дата – нагадування людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства.

Багато країн успішно здолали шлях до визнання прав інвалідів нарівні зі здоровими людьми. В Україні проведення цього дня встановлене Указом Президента, починаючи з 1993 року. Українське суспільство з розумінням і повагою сприймає прагнення інвалідів до інтеграції в усі сфери життя, посильної участі в законотворчому державному будівництві.

Інваліди – це не просто категорія людей. Це окремі життя. Окремі трагедії. Окремі людські надії на те, що все буде добре. На щастя, поряд з ними є ті, хто хоче допомогти, і хто допомагає.

Звичайно, цей день не можна називати святковим, проте він підкреслює необхідність досягнення забезпечення рівних прав інвалідів і їх участі в житті суспільства. Міжнародний день інвалідів — день підведення підсумків зробленого для цієї категорії громадян, аналізу фактичного становища людей з особливими потребами в суспільстві і визначення планів щодо поліпшення їх життєвого рівня.

Як відомо, значна кількість наших містян перебувають сьогодні на тій чи іншій групі інвалідності. Ці люди, як ніхто потребують уваги, поваги та підтримки з боку суспільства, держави, місцевої влади. Окрім матеріальних труднощів, вони відчувають потребу у посильній праці, вирішенні побутових проблем, юридичних питань, питань одержання медичної допомоги та реабілітації.

Звичайно, людина не всесильна і часто не може подолати недугу, погане самопочуття чи фізичний дефект, але використовуючи внутрішні ресурси, долаючи життєві перешкоди, досягає гармонії духовного і психічного здоров’я, стає соціально-повноцінною особистістю. Саме таким людям властиві впевненість у власних силах, вміння опиратися на власний потенціал. Їх мужність та оптимізм – взірець для інших. Але з нашою допомогою побороти недугу їм набагато легше.

Тому я звертаюся до сумління і совісті всіх людей з проханням керуватися принципами гуманізму і справедливості при розв’язанні життєвих проблем інвалідів, ставлення до них. Від нас усіх залежить, щоб ці люди не почували себе зайвими, а брали активну участь у суспільному житті, а відтак почувалися повноцінними громадянами нашої держави. Лише спільними зусиллями громадських, політичних, релігійних організацій, усіх людей доброї волі ми зможемо створити комфортні умови для цих людей.

Звертаюся до керівників підприємств, установ та організацій, підприємців, політичних партій, благодійних фондів, релігійних конфесій, громадськості міста з проханням не забувати про людей з обмеженими можливостями, здійснювати, у міру можливостей, доброчинні заходи, робити свій посильний внесок у поліпшення їхнього матеріального становища.

 

Міський голова Віталій Мельник