Головна | БУРИНСЬКА МІСЬКА РАДА
Панель навігації

Авторизація
Ім`я

Пароль



Не пам`ятаєте
ім`я/пароль?

 Відновлення 
Інформація про погоду
Інформаційні банери









Відділ державної реєстрації

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
СПАДКОДАВЦЯ ЗА ЗАЯВОЮ СПАДКОЄМЦЯ

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі -державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині першій статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно із статтею 3 зазначеного вище закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

         1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

         2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця - спадкоємець має право згідно із пунктом 66 Порядку № 1127 звернутись до суб'єкта державної реєстрації прав або державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію права власності спадкодавця, що було набуто останнім за життя.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV, заявником в процедурі державної реєстрації прав серед інших є спадкоємець у разі оформлення спадщини, до складу якої входять речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом. У пункті 66 Порядку № 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються:

  • документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав нанерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1127, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно;
  • витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи;
  • документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Чинними нормативно-правовими актами не встановлено вимог до форми і змісту документа, що містить відомості про склад спадкоємців. Такий документ може бути виданий у довільній формі (лист, довідка) на підставі матеріалів спадкової справи. Враховуючи вимоги пункту 66 Порядку № 1127, достатньо, щоб цей документ містив відомості про кількісний склад спадкоємців, а також про особу спадкоємця-заявника.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності – спадкодавця зобов'язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Отже, якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, право власності на яке спадкодавцем набуто за життя, але не було зареєстроване належним чином, державний реєстратор, (нотаріус) перед видачею свідоцтва про право на спадщину вносить відомості про право власності спадкодавця на таке майно у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) шляхом проведення відповідної державної реєстрації права власності за заявою спадкоємця.

 

Державна реєстрація права власності спадкодавця

у випадку втрати, пошкодження чи зіпсування документа

 

У сфері оформлення спадкових прав має місце типова ситуація, пов’язана з втратою, пошкодженням чи зіпсуванням документа, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно. У цьому випадку спадкоємець для оформлення своїх спадкових прав отримує дублікат необхідного документа. На підставі отриманого дубліката документа, з дотриманням інших вимог пункту 66 Порядку № 1127, можливо здійснити реєстрацію права власності спадкодавця за заявою спадкоємця. При цьому слід зазначити, що у випадку належної реєстрації права власності спадкодавця на нерухоме майно за життя додаткової реєстрації права власності на підставі дубліката документа, що підтверджує набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, не вимагається.

На сьогоднішній день існує два види документів, видача дублікатів яких законодавством не передбачена: державний акт на право власності на земельну ділянку та свідоцтво про право власності на нерухоме майно (крім свідоцтв, виданих органами приватизації). Перелік документів, що подаються для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об’єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв’язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, встановлений в пункті 53 Порядку № 1127.

У випадку, якщо спадкодавцем за життя було набуто право власності, однак документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно, втрачений і видача його дублікату не передбачена діючим законодавством, реєстрацію права власності спадкодавця за заявою спадкоємця можливо здійснити, застосовуючи у сукупності норми пунктів 53 і 66 Порядку № 1127. В такому випадку видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно буде вчинена на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.

За державну реєстрацію права власності спадкодавця на нерухоме майно, яке набуто за життя, але не було зареєстровано належним чином, справляється адміністративний збір згідно із статтею34 Закону № 1952-IV.

Державній реєстрації в безспірному порядку підлягають лише ті права, які спадкодавець набув за життя, однак з тих чи інших причинне зареєстрував. Раніше, якщо права на момент їх виникнення підлягали державній реєстрації, то відсутність такої реєстрації не давала можливості оформити спадкові права. В таких випадках нотаріуси змушені були відмовляти у видачі свідоцтва про право на спадщину і права спадкоємців визнавались в судовому порядку.

Сьогодні законодавець дозволив вносити до Державного реєстру прав інформацію про право власності спадкодавця, що набуто ним за життя.

Реєстрація права власності спадкодавця за заявою спадкоємця має наслідком не виникнення права власності спадкодавця в момент такої реєстрації, а офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття спадкодавцем речових прав на нерухоме майно, що відбулось в нього за життя.

Слід наголосити на тому, що у разі смерті спадкодавця, що створив (набув) нерухоме майно, однак момент виникнення за життя права власності як юридичний факт документально підтвердити неможливо, питання визнання належності цього майна спадкодавцеві повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, враховуючи викладене вище, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набуто спадкодавцем за життя в передбаченому законом порядку, спадкоємці з метою подальшого оформлення спадщини мають право на подання заяви про державну реєстрацію права власності спадкодавця на нерухоме майно, в результаті розгляду якої це право буде відображено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

 

 

Відділ державної реєстрації апарату
виконавчого комітету Буринської міської ради